Для колекціонерів

Ахтбрюдер талер

Сріб­ний ахт­брю­дер­та­ляр гер­цо­га Іо­ган­на Ерн­ста
та йо­го се­ми мо­лод­ших бра­тів. 1619 р.
   

   Аверс - у цен­траль­ній час­ти­ні зоб­ра­же­на по­вер­ну­та впра­во по­ко­лін­на пос­тать Іо­ган­на Ерн­ста в па­рад­но­му одя­зі з ве­ли­ким жа­бо. Спра­ва і злі­ва - пог­руд­ні пос­та­ті йо­го се­ми мо­лод­ших бра­тів. По ко­лу на­пис ла­тинсь­кою мо­вою, що в пе­рек­ла­ді оз­на­чає: «Бо­жою ми­ліс­тю Іо­ганн Ернст Мо­лод­ший, гер­цог Сак­со­нії, Юлі­ха, Кле­ве і Бер­га і опі­кун (пок­ро­ви­тель) сво­го ро­ду».
   Ре­верс - у цен­траль­ній час­ти­ні роз­мі­ще­ний ба­га­то­піль­ний герб гер­цогс­тва Сак­сен-Вей­марсь­ко­го з шість­ма шо­ло­ма­ми з дуж­ка­ми та на­шо­лом­ни­ка­ми. По ко­лу на­пис ла­тинсь­кою мо­вою, що в пе­рек­ла­ді оз­на­чає: «Фрід­ріх Віль­гельм, Аль­берт, Іо­анн Фрід­ріх, Ернст, Фрід­ріх Віль­гельм і Бер­нгард бра­ти» (на жаль, ос­тан­ні аб­ре­ві­а­ту­ри у виг­ля­ді лі­те­ри F та WA роз­шиф­ру­ва­ти не вда­ло­ся).
   Бра­ти на­ле­жа­ли до Вет­тинсь­кої лі­нії гер­цогс­тва Сак­сен-Вей­мар (се­ред­ній дім). Їх бать­ко, Іо­ганн, по­мер у 1605 ро­ці, про­жив­ши тіль­ки 35 ро­ків. Ви­хо­ван­ня си­нів ляг­ло на пле­чі їх ма­те­рі прин­це­си До­ро­теї Ма­рії фон Ан­гальт, яка по­мер­ла у 1617 ро­ці. Опі­ку­ном бра­тів став Іо­ганн Ернст, най­стар­ший се­ред них. Він, як і бать­ко, по­мер у мо­ло­до­му ві­ці в міс­ті Св. Мар­тин на те­ри­то­рії Угор­щи­ни в 1626 ро­ці, але був по­хо­ва­ний у Вей­ма­рі. У 1619 по­ми­рає Фрід­ріх Віль­гельм, а че­рез три ро­ки та­ка до­ля спіт­ка­ла і Фрід­рі­ха VII. Най­мо­лод­ший се­ред бра­тів - Бер­нгард - на­ро­див­ся 18 лип­ня 1604 ро­ку, став од­ним із най­ві­до­мі­ших пол­ко­вод­ців Трид­ця­ти­річ­ної вій­ни (1618-1648 р.). Зго­дом от­ри­мав пріз­вись­ко Ве­ли­кий. Здо­був ряд пе­ре­мог над ге­не­ра­лі­си­му­сом Аль­брех­том Вал­лен­штей­ном, ге­не­ра­лом Фрід­рі­хом, гер­цо­гом Ра­вел­ло та ба­гать­ма ін­ши­ми. У 1635 ро­ці фран­цузь­кий кар­ди­нал Ри­ше­льє ук­лав до­го­вір з Бер­нар­дом Сак­сен-Вей­марсь­ким, од­ним із най­ро­до­ви­ті­ших вож­дів ні­мець­ких про­тес­тан­тів, у міс­теч­ку Сен-Жер­мен, згід­но з яким за фран­цузь­кі гро­ші (4 млн. лів­рів що­річ­но) він мав на­вер­бу­ва­ти у Ні­меч­чи­ні 12 ти­сяч пі­хо­тин­ців і 6 ти­сяч вер­шни­ків. Це війсь­ко по­вин­но бу­ло звіль­ни­ти Ні­меч­чи­ну від ім­пе­ра­торсь­кої ар­мії. Бер­нгард рап­то­во по­мер у зе­ні­ті сво­єї сла­ви 16 лип­ня 1639 ро­ку. Був гер­цо­гом Сак­сен-Вей­ма­ру (1604-1639 рр.). Піс­ля бит­ви під Лют­це­ном Бер­нгард ос­та­точ­но ви­бив ім­персь­кі війсь­ка із Сак­со­нії. 10 лип­ня 1633 ро­ку, згід­но з во­лею шведсь­ко­го кан­цле­ра Ак­се­ля Ок­сен­стір­на став гер­цо­гом ут­во­ре­но­го з єпис­копств Бам­бер­га і Вюр­цбур­га дер­жа­ви Фран­ко­нії, яку очо­лю­вав ли­ше два ро­ки.

© "Антиквар" 29.11.2007