У Києві показали церковні старожитності та коштовності із неймовірною долею
Скарбниця Національного музею історії України виставила на показ коштовні подарунки, які в XVII-XIX сторіччях робили заможні люди українській церкві.
Переважно то були гетьмани, полковники і старшини. Але ці предмети мають не лише ювелірну цінність.
Маленька зала і коштовності, які зачаровують. Золота митра XVIII століття із ризниці київської Успенської церкви. На уборі 5 тисяч перлів, смарагди і діаманти. Та цей витвір мистецтва міг безслідно зникнути. У 20-х роках минулого століття більшовики нищили церкву. Тоді було видано наказ про вилучення всіх церковних цінностей з усіх церков. Ця митра також пішла б на розборку, щоб наповнити більшовицьку скарбницю. Артефакт вже доправили до Москви. Та відомий київський музейник Данило Щербаківський переконав, що серед реквізованого є унікальні речі, які просто необхідно зберегти. Так митра повернулась додому.
"І подвиг Щербаківського безумовно - все це врятувати, відібрати, зрозуміти. Доказати цінність - це було дуже важливо, і він це зробив", - говорить завідувач науково-дослідного відділу філії Національного музею історії України Юрій Полідович.
На більшості музейних предметів є дарчі написи. Вони маленькі, не впадають в очі. Історики вважають, що серед багатих людей часів козацької держави не було змагання, хто подарує церкві щось якнайдорожче.
"Це були не спонсори, це були донатори, це люди-дарувальники. Я так розумію, що в них справді був душевний порив і висока духовність заставляла їх робити такі вклади", - каже провідна наукова співробітниця музею Любов Клочко.
На виставці - два золоті предмети. Це - вклад гетьмана Івана Самойловича, кінець XVII століття. Він подарував церкві це літургійне начиння, сумуючи за померлими сином та донькою. І саме ці речі - єдині в колекції, які відрізняються.
Ще одна історія неймовірного порятунку. Друга світова. Із Харкова потягом намагаються евакуювати музейні цінності. Та німецька авіабомба потрапляє саме у вагон із реліквіями. Майже все було знищене. А дари Самойловича - уціліли. І реставратори в пам'ять про цю історію залишили їх саме у такому вигляді.
Це не просто ювелірні вироби. Завдяки отаким написам музейники вивчають і події української історії, і ієрархію церковну та козацьку. Це ті самі архіви, але на предметах, які можуть побачити усі.
"Так, це наш найдорожчий скарб, він належить народу і державі", - говорить кураторка виставки Оксана Терещук.
