Для колекціонерів

"Псування монет": зиск та… історія

Коли виникло фальшивомонетництво, або, як казали у середні віки, "псування монет", яка його історія і яким чином воно стосується Черкащини - відповідь на всі ці запитання дає черкаський нумізмат Анатолій Шостопал.

Варварські наслідування як перші фальшиві монети

- Гроші підробляли завжди, - пояснює пан Анатолій. - Навіть коли ще не знали паперових банкнот, з'являлися умільці, охочі погріти руки на фальшуванні платіжних засобів. Приклади ми знаходимо як в новій, так і в середньовічній, і навіть в античній історії.

Найдавніші фальшовані монети, які знайдено на території Черкащини, належать до перших століть нашої ери. Це римські монети. В той час місцеві праслов'янські племена, які проживали в нашому краї, мали торговельні стосунки із Римською імперією через північночорноморські міста-колонії та безпосередньо через римську провінцію Дакію, що межувала із землями праслов'ян. Таким чином до нас потрапляли римські золоті ауреуси, срібні денарії, мідні монети. При недостатньому завезенні римських монет на нашу територію виготовлялися їхні імітації - так звані варварські наслідування. На Черкащині неодноразово знаходили зразки таких наслідувань.

1970 року в Черкаський обласний краєзнавчий музей здали золоту монету, знайдену на березі Дніпра. Це було варварське наслідування римського ауреуса. 2000 року подібну монету здали в Черкасах до ювелірної майстерні. Цей ауреус надзвичайно схожий на оригінал, але зображення на ньому перевернуті в протилежний бік. Ще одного ауреуса знайдено в 2005 році в Орловці Городищенського району під час копання городу.

Всі три згадані монети мали отвір для підвішування, тобто їх використовували, очевидно, як прикраси.

А от наслідування срібних денаріїв не мають отворів для підвішування. Отже, їх виготовляли для грошового обігу, маючи при цьому ще й певний зиск. Адже, як правило, проба срібла у наслідуваннях була нижчою. Цілком можливо, що мідна монета, знайдена 2005 року поблизу Бабичів Канівського району, копіювала римський денарій і спочатку була плакована (покрита) сріблом. Адже і римляни широко застосовували метод плакування монет, на що вказує значна кількість плакованих денаріїв у нашому краї. Вони, за власними підрахунками Анатолія Шостопала, складають близько 5% від усіх знахідок римських монет.

Спритність та недбалість фальшивомонетників

У наступні історичні періоди в грошовому обігу на території України були куфічні дирхеми з країн Близького Сходу, візантійські монети, золотоординські дирхеми. Вони теж фальшувалися, і знахідки таких монет трапляються на Черкащині.

XVII ст. в історії нумізматики називають піком фальшивомонетництва в Європі. Цей період європейської історії насичений бурхливими політичними подіями, що впливали і на сферу грошового обігу, складовою частиною якої було фальшування платіжних засобів. Часті військові дії, що відбувалися й на території України, значно ускладнювали контроль над грошовою справою. Тому від XVII ст. маємо засилля іноземних низькопробних монет у грошовому обігу Речі Посполитої.

Проглянувши скарби Черкаської області, ми побачимо, що переважно фальшувалися соліди шведських правителів Густава Адольфа та Хрістіни. Хоча знахідок польських чи прусських солідів теж немало. Цікавими є дві мідні монети, що були знайдені 1988 року на околиці с. Юрчиха Кам'янського району. З одного боку на них зображено польського короля Яна Казимира, як на боратинках, а з іншого - герб м. Риги, що характерно для ризьких солідів. Мабуть, "народний умілець" карбував монети не єдиного виду і переплутав штемпелі. З цього ж скарбу ми бачимо, як "майстри монетної справи" реагують на появу нового виду монет. Боратинки почали карбувати в 1659 р., а в скарбі, який датується 1662-1663 роками було більше десяти фальшивих боратинок, зроблених різними "майстрами", що видно з неоднакової манери виготовлення штемпелів.

Фальшування виконували двома методами. По-перше, монети карбували (або й відливали) з металу нижчої проби, ніж оригінали. Часто срібло замінювали оловом. По-друге: виготовляли монету з міді, а потім покривали її тонким шаром срібла чи олова, або ж заготовку покривали одразу і вже з неї карбували монету.

Фальшування з відома і без відома

Не гребували погріти руки на фальшуванні монет і лицарі, й навіть монархи. Прикладів безліч. Ось лише один із них. Монетний двір в м. Сучаві, який перебував під владою молдавського господаря, протягом тривалого часу карбував шведські монети. Частину з них виявлено в нашому краї.

Карбували фальшиві монети й безпосередньо на Черкащині. Правобережний гетьман Петро Дорошенко організував у Лисянці монетний двір, на якому в 1669-1673 роках випускалися фальшиві польські монети. Про це зізнався в Малоросійському приказі Янко Гранковський, колишній працівник цього підпільного монетного двору.

Польські королі неодноразово видавали укази, в яких погрожували безжально карати фальшивомонетників та їхніх спільників. В едикті Карла Лисого за 864 р. згадується, що фальшивомонетнику відрізали руки. У звітних документах деяких монетних майстерень XVII ст. вказувалася особлива стаття витрат на облаштування пічок... для спалювання фальшивомонетників. У Московській державі підпільному "майстрові" заливали в горло розплавлений метал. Самі ж фальшиві монети заборонялося приймати до оплати. Часто їх виводили з обігу пробиванням отвору.

У XVIII ст. почали активно підробляти монети Російської імперії. А в XIX-XX ст. - паперові гроші. Хоча не зникло і фальшування монет.

- Як досвідчений нумізмат, я помічаю в сучасному обігу фальшовані монети в 50 копійок, - посміхаючись, зазначає Анатолій Шостопал.

Микола ЩЕРБИНА