«Андрій Юхимович Петусь. До 130-річчя від дня народження»
Чернігівський обласний художній музей імені Григорія Галагана
Складним, сповненим гострих соціальних суперечностей і художніх пошуків був початок ХХ-го століття в історії українського мистецтва. Українська культура, як відкрита художня система, діяла в тісному контакті з головними напрямами того часу, отримуючи животворні впливи від модерну Англії, паризького ар нуво, краківської та віденської сецесії, мюнхенського югендстилю.
У передових культурних центрах - Кракові, Відні, Мюнхені, Парижі навчалися наші митці Олекса Новаківський, Михайло Жук, Олександр Мурашко, Федір Кричевський, Абрам Маневич. Саме в цей час і відбувалось становлення як художника талановитого юнака з Чернігівщини Андрія Петуся (1984-1958), виставка живопсиу і графіки якого відкрилася в Чернігівському обласному художньому музеї імені Григорія Галагана.
На базі рисувальної школи Миколи Мурашка в 1901створюється Київське
художнє училище. Саме до цього навчального закладу вступає спочатку
вільним (у 1910 році ), а потім і дійсним (у 1911 році) слухачем
живописного відділення Андрій Петусь. Серед його викладачів були
живописці Григорій Дядченко (1869-1921), Володимир Менк (1856-1920),
Фотій Красицький (1873-1944), Федір Кричевський (1879-1947), майбутній
засновник приватної художньої студії Олександр Мурашко (1875-1919).
У 1913-1914 роках Андрій паралельно з навчанням у художньому училищі
відвідує студію О. Мурашка, майстерність якого як рисувальника та
колориста вплинула на захоплення графікою молодого митця. Про це
свідчать його жіночі пастельні портрети з фондів нашого музею -
«Наталка», 1924, «Леся» 1917, «Оксана», 1924. Живописні твори Петуся ,
як і графічні, спираються на міцну реалістичну основу і свідчать про
високу технічну підготовку. Серед них, зокрема, «Портрет матері», 1946,
«Портрет дівчини», 1912.
Поєднуючи педагогічну і творчу діяльність, Андрій Юхимович активно
долучався до громадського і художнього життя незалежно від місця
проживання. Так, у Маріуполі, де він працював учителем по закінченні
Київського художнього училища, очолив реалістичну школу живописців, був
співорганізатором місцевого музею, ілюстрував перше в Донбасі видання
«Малого Кобзаря» Т.Шевченка українською мовою. Етюд «Околиця Жданова»
(без датування) відноситься саме до цього періоду. Тут він знайомиться з
випускницею вищих жіночих Бестужівських курсів Зоєю Данилевич, з якою
одружується в Чернігові 1916 року. Високоовічена, духовно багата жінка
не раз надихала художника на створення її портретів («Портрет дружини» ,
без датування, «Портрет дружини», ХХст.)
З 1922 по 1935 рік подружжя Петусів живе в Чернігові: він працює
викладачем малювання в школах, веде гуртки, організовує місцеве
об'єднання митців реалістичного напрямку - філію Асоціації художників
Червоної України (1927 р.), яку очолює з 1927 по 1929 роки та з 1931 по
1935 рік. Завдяки Андрію Юхимовичу у Чернігові з'являється мистецька
студія для підвищення майстерності художників, першим керівником якої
стає він сам.
Активна виставкова діяльність художника значно
пожвавила мистецьке життя Чернігова. У 1928 році він ініціює звітну
виставку новоствореної студії спільно з відомими київськими та
харківськими художниками, де поряд із творами К.Трохименка, М.Жука,
Г.Світлицького був представлений творчий доробок чернігівських
художників. У 1927-1929 роках твори А.Петуся експонуються у Харкові, а у
1935 році він організовує першу обласну виставку дитячої художньо]
творчості.
У 1933 році по Чернігову прокотилася хвиля репресій,
подружжя залишається без роботи і у 1935 році переїздить до м.Істра
Московської області. У цей час написаний сповнений психологізму портрет
«Бездомний» (1936).
Під час наступу німців на Москву довелось
евакуюватись до Джамбула (Казахстан) і тільки після звільнення України
художник повертається до Чернігова, де плідно працює в різних жанрах і
техніках, виконує багато замовлень, бере участь в обласних та
республіканських виставках.
У 1945 році митець вступає до Спілки радянських художників України та
до Чернігівського товариства художників. Виконує ряд творів на тему
відбудови Чернігова та портрети партизанів - учасників Великої
Вітчизняної війни Ф. Короткова, І. Цимбаліста, В. Яременка.
Займаючись організацією виставок і будучи їх експонентом (починаючи з
1915 року), Андрій Юхимович так і не мав жодної прижиттєвої персональної
виставки. Тільки у 1974 році Чернігівським історичним музеєм була
проведена перша персональна виставка з нагоди 90-річчя митця. У 1984
році твори А. Петуся були передані до фондів художнього музею. З огляду
на це наступна персональна виставка художника до його 120-річчя
відбулася вже в нашому музеї у 2004 році.
Спливають роки,
змінюються художні смаки, естетичні погляди й засади образно-живописної
мови. Втім мистецтво Андрія Петуся не залишає байдужими людей ХХІ
століття. І цьому є просте пояснення. Художник у своїх творах залишив
нам певний код, який дає розгадку таким важливим, непідвладним часові
поняттям - правди, добра та краси. Він залишив нам і пам'ять про наше
минуле, наше національне коріння.
