Для колекціонерів

Таляр Франциска I, карбований у Аусбурзі

Cріб­ний кон­вен­цій­ний та­ляр римсь­ко­го ім­пе­ра­то­ра Фран­цис­ка І, чо­ло­ві­ка Ма­рії-Те­ре­зії, кар­бо­ва­ний у віль­но­му ім­персь­ко­му міс­ті Ауг­сбур­зі 1765 р.

   Аверс - у цен­траль­ній час­ти­ні роз­мі­ще­не по­вер­ну­те впра­во про­філь­не пог­руд­не зоб­ра­жен­ня римсь­ко­го ім­пе­ра­то­ра Фран­цис­ка І з дов­гим ку­че­ря­вим во­лос­сям, ви­со­ким ло­бом та под­вій­ним під­бо­рід­дям. По ко­лу роз­мі­ще­ний ла­тинсь­кий над­пис, що в пе­рек­ла­ді оз­на­чає: Фран­циск І Бо­жою ми­ліс­тю римсь­кий ім­пе­ра­тор віч­но свя­щен­ний. Під зоб­ра­жен­ням Фран­цис­ка роз­мі­ще­ні лі­те­ри І й Т, які роз­ді­ле­ні між со­бою ром­бом, що ут­во­ре­ний з чо­ти­рьох час­тин, і оз­на­ча­ють ім'я та пріз­ви­ще різь­бя­ра Джо­на­са Пе­те­ра Ті­бан­да.
   Ре­верс - у цен­трі герб віль­но­го ім­персь­ко­го міс­та Ауг­сбур­га у виг­ля­ді ялин­ко­вої шиш­ки на п'єдес­та­лі, увін­ча­ний ко­ро­лівсь­кою ко­ро­ною, в якій за­мість п'яти тра­ди­цій­них про­ме­нів зоб­ра­же­но 5 веж. Ко­ро­на сим­во­лі­зує ста­тус віль­но­го ім­персь­ко­го міс­та. Під п'єдес­та­лом роз­мі­ще­на лі­те­ра А, а по бо­ках від неї - лі­те­ри F і Н. Во­ни вка­зу­ють, що мо­не­та кар­бо­ва­на в Ауг­сбур­зі за упов­но­ва­же­них з охо­ро­ни мо­не­тар­ні Фрін­гса і Го­лей­се­на (1761-1766). По ко­лу у вер­хній час­ти­ні - на­пис ла­тинсь­кою мо­вою, що в пе­рек­ла­ді оз­на­чає: «Ауг­сбург. Згід­но з нор­ма­ми кон­вен­ції. 1765» (ма­єть­ся на ува­зі рік кар­бу­ван­ня). Під гер­бом роз­мі­ще­ний на­пис ні­мець­кою мо­вою, що в пе­рек­ла­ді оз­на­чає: 10 штук на мар­ку. Це оз­на­чає, що з кель­нської мар­ки - наз­ва лі­чиль­но-ва­го­вої оди­ни­ці - кар­бу­ва­ли ли­ше 10 кон­вен­цій­них та­ля­рів.
   Та­ляр кар­бо­ва­ний згід­но з мо­нет­ною кон­вен­ці­єю, під­пи­са­ною 20 ве­рес­ня 1753 ро­ку між Авс­трі­єю і Ба­ва­рі­єю. Зго­дом до неї при­єд­на­ла­ся біль­шість ні­мець­ких дер­жав як на пів­дні, так і на за­хо­ді, а з 1763 ро­ку - і Сак­со­нія. Згід­но з ці­єю кон­вен­ці­єю мо­не­та у 2 гуль­де­ни до­рів­ню­ва­ла 1 та­ля­ру. Ва­га ос­та­нньо­го сяг­ла 23,386 гра­ма з вміс­том сріб­ла 21,0474 гра­ма.
   Ауг­сбург - міс­то на пів­ден­но­му за­хо­ді су­час­ної Ні­меч­чи­ни, поб­ли­зу злит­тя рі­чок Лех і Вер­тах. Міс­то зас­но­ва­но на міс­ці ко­ли­шньо­го та­бо­ру римсь­ких ле­гі­о­не­рів, який іс­ну­вав ще з 15 ро­ку до н. е., у зем­лі кель­тсько­го пле­ме­ні він­де­лі­ків. У І ст. н. е. міс­то от­ри­ма­ло наз­ву Аugusta Vindelicorum. Фак­тич­но наз­ва міс­та скла­да­ла­ся з час­ти­ни іме­ні ім­пе­ра­то­ра Ок­та­ві­а­на Ав­гус­та і наз­ви міс­це­во­го кель­тсько­го пле­ме­ні. Три­ва­лий час бу­ло цен­тром римсь­кої про­він­ції Ре­ція. У 1276 ро­ці міс­то звіль­ни­ло­ся від єпис­копсь­кої опі­ки та до­би­ло­ся пра­ва віль­но­го ім­персь­ко­го міс­та. Не­од­но­ра­зо­во у Ауг­сбур­зі від­бу­ва­ли­ся за­сі­дан­ня ні­мець­ко­го рейх­ста­гу про­тя­гом 1518-1555 рр. 25 ве­рес­ня 1555 ро­ку в міс­ті був під­пи­са­ний Ауг­сбурзь­кий ре­лі­гій­ний мир між про­тес­тантсь­ки­ми кня­зя­ми Ні­меч­чи­ни та ім­пе­ра­то­ром Кар­лом V. Ауг­сбург до­сяг най­біль­шо­го роз­кві­ту у ХV-ХVII сто­літ­тях, сла­вив­ся ткац­твом, особ­ли­во бу­ма­зе­єю, юве­лір­ним ви­роб­ниц­твом.
   Фран­циск на­ро­див­ся 8 груд­ня 1708 ро­ку в міс­ті Нан­сі - те­ри­то­рія су­час­ної Фран­ції. Був дру­гим си­ном Ле­о­поль­да Жо­зе­фа і Елі­за­бет Шар­ло­ти. Йо­го баб­цею бу­ла Еле­о­но­ра Габ­сбург, донь­ка ім­пе­ра­то­ра Фер­ди­нан­да III. В ан­на­ли іс­то­рії увій­шов як гер­цог Фран­циск III Сте­фан Ло­та­ринзь­кий (1729), зго­дом став ве­ли­ким гер­цо­гом Тос­кансь­ким. 12 лю­то­го 1736 ро­ку од­ру­жив­ся на стар­шій донь­ці ім­пе­ра­то­ра Кар­ла VI Ма­рії-Те­ре­зії, яка на­ро­ди­ла­ся 17 трав­ня 1717 ро­ку. 13 ве­рес­ня 1745 ро­ку був про­го­ло­ше­ний свя­щен­ним римсь­ким ім­пе­ра­то­ром під іме­нем Фран­ца І. Ма­рія-Те­ре­зія влас­но­руч­но увін­ча­ла го­ло­ву сво­го чо­ло­ві­ка ім­пе­ра­торсь­кою ко­ро­ною. Від шлю­бу заз­на­че­них осіб на­ро­ди­ло­ся 15 ді­тей. По­мер Франц І в Інс­бру­ці під час пе­рег­ля­ду опе­ри 18 сер­пня 1765 ро­ку. По­хо­ва­ний у Від­ні.

©  "Антиквар" 21.12.2007
Олег Гаврилюк,
завідувач відділу давньої історії Тернопільського обласного краєзнавчого музею