Для колекціонерів

Рублінський скарб срібних монет XVII– початку XVIII СТ.

РУБЛІНСЬКИЙ СКАРБ СРІБНИХ МОНЕТ XVII-ПОЧАТКУ XVIII СТ. У НУМІЗМАТИЧНІЙ ЗБІРЦІ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОГО ІСТОРИЧНОГО МУЗЕЮ ІМ. Д.І.ЯВОРНИЦЬКОГО.

У колекції Дніпропетровського історичного музею ім.Д.І.Яворницького зберігається цікава для нумізматів пам'ятка - скарб російських монет XVII - початку XVIII ст. Вивчення скарбів, як відомо, є дуже важливою справою, адже саме скарби, а не поодинокі монети знахідки, дають найповнішу картину грошового господарства та економічного розвитку країни в той чи інший певний період часу . Наш скарб срібних монет надійшов до фондів музею невдовзі після Великої Вітчизняної війни, у 1946 році, від добродія Куркіна Віктора Михайловича, який знайшовши його у селі Рубліно Дмитровського району Орловської області під час земляних робіт ("копал яму для столба") на присадибній діляці на глибині 1 метра. Монети кількістю 988 одиниці були у керамічній посудині.

Характеризуючи Рублінський скарб, визначимо одразу тип цієї знахідки. Її слід віднести до скарбів - заощаджень довгого періоду накопичення (мається на увазі не тільки власне час формування скарбу, але також умови переходу цих грошей із сфери обігу у категорію заощаджених коштів, і ту обставину, що скарб відбиває декілька періодів зміни складу грошового обігу). Необхідно з'ясувати також дату заховання. Зазвичай скарби датуються по їхніх наймолодших монетах , тобто відкарбованих найпізніше. Наймолодшими монетами у складі знахідки виявилися монети Петра I 1701 року - дротяні копійки старого зразку. Беручи до уваги, що петровські старі монети навіть після реформи 1700-1704 рр. були в обігу іще до 1718 року, час заховання скарбу можна визначити кінцем другого десятиліття XVIII ст.

А найстарішими монетами комплексу є копійки Владислава Жигмонтовича.Таким чином, період накопичення скарбу складає час від початку другого десятиліття XVII ст. до кінця другого десятиліття XVIII ст.

Окремими є питання про причини заховання. Щодо Рублінської знахідки, суттєву підсказку надає сам нумізматичний матеріал, а конкретніше, монети Петра I, які датували скарб. Вже згадувалося про грошову реформу 1700-1704 рр. Вона здійснювалася в умовах внутрішньополітичної нестабільності, в період підготовки та початку Північної війни. І війна і реформа вимагали коштів. Реформа, зокрема, - сировиних ресурсів, а саме срібла , яке на той час Московська держава імпортувала. Крім імпорту у вигляді європейської срібної монети, для нових грошей сировиною деякий час були старі срібні копійки, що вилучалися у населення. Замість них в обіг випускалася мідна монета та у менших розмірахсрібна монета нижчого гатунку. Таким чином, з обігу зникало ясне срібло. В цей період населення активно приховувало від властей якісні гроші попередніх часів.

Очевидно і власник Рублінських монет теж вирішив не збільшувати сировинні надходження скарбниці і не підтримувати проведення реформи та фінансування війни. Він сховав своє добро. Щось перешкодило хазяїнові забрати свої гроші і скористатися ними, а щасливий випадок долучив їх до музейного зібрання.

Окресливши основні характеристики Рублінського скарбу, звернемося до аналізу його складу. Цей аналіз здійснено після інвентарно-наукового опису кожної з 988 монет, атрибуція яких проведена згідно з класифікацією, розроблено А.С.Мельниковою, зав. відділом нумізматики Державного історичного музею в Москві. Систематизація Мельникової монет XVI-XVII ст. є насьогодні найбільш визнаною, вона базуеться на вивчені величезної кількості нумізмітичного матеріалу багатьох музеїв, залученні документальних джерел та використанні досягнень попередніх дослідників. Аналізові Рублінського скарбу передувало також вивчення документів архіву діловодства Дніпропетровського історичного музею за 1948-1950 рр.

Отже, що ж являє собою за складом Рублінський скарб? Найстаріші монети, як вже було визначено, - це копійки Владислава Жигмонтовича. Їх три одиниці. Це - памя'тки часів "смути" в історії Московської держави початку XVII ст., а точніше 1610-1612 років, коли єдиною реальною силою в країні виявилися польські інтервенти і коли на московский престол у вересні 1610 року було обрано сина польського короля Сигизмунда III, королевича Владислава. Рублінські монети репрезентують найбільш поширений тип копійок Владислава, що карбувалися на Московському монетному дворі 1611-1612 року.

У складі скарбу є чотири монети з ім' ям Василя Івановича Шуйського. Але до часів його царювання вони не мають жодного стосунку. Ці копійки відкарбовані на Новгородському дворі шведською військовою владою у 1615-1617рр. За договором 1609 року Швеція зобов' язалася допомагати уряду Шуйського у боротьбі з поляками, а потім, після його поразки, Військо Якоба Делагорі залишалося в Новгороді, зберігаючи протеторат над містом до 1617 року, коли було укладено Столбовський мир. Мала кількість цих монет у скарбі цілком зрозуміла, адже регіон знахідки значно віддалений від місця виготовлення ті найбільшого їх поширення.

Залишив свій слід у складі скарбу і період фінансової активності Другого земського ополчення за часів діяльноті тимчасового монетного двору у Москві в 1612 році одразу після визволення міста. У комплексі таких монет дві, обидві вони несуть ім'я Федора Івановича, останнього Рюриковича, являючи собою яскраву ілюстрацію прокламативного значення монет, які, окрім всього, виконували в ті часи також роль засобу офіційної ідеологічної та масової інформації.

Найчисленішими у скарбі є монети Михайла Федоровича. Їх 762 одиниці. І це не диво, бо обсяг карбування за цього царя був колосальним. Дослідники з'ясували, що у будь-якому скарбі другої половини XVII ст. більшу частину незмінно складають копійки Михайла Федоровича, і основну масу цієї продукції постачав Московський монетний двір.Так само є і в Рублінському захованні.

Копейки Михаила Федоровича 1613-45гг.

Тут представлені всі періоди карбування монет при Михайлові Федоровичу, а також практично всі монетні двори. Крім найпродуктивнішого Московського, репрезентовані також Новгородський, Полтавський та Ярославський двори. Вагові покажчики монет Михайла Романова відбивають розпочаті у цей період намагання уряду перейти на чотирирублеву стопу. Це проявляеться у несталості вагових норм та у тенденції до зменшення ваги монети.

А.С.Мельникова виокремлює п'ять періодів карбування монет Михайла Федоровича. Кожен з них представлений у Рублінському скарбі. Протягом кожного з цих періодів на характер та обсяг карбування впливали події внутрішньої та європейської історії (похід Хоткевича на Москву 1617-1618 рр., війна з поляками за Смоленськ 1632 р., тридцятирічна війна в Європі, особливі стосунки з Данією та Швецією, козацькі заворушення) та тісно залежна від них економічна ситуація в країні (сировинні труднощі у монетній справі, централізація виробництва грошей, таємне "псування" монети державою та ін.).

З березня 1617 року почав фукціонувати Новгородський монетний двір. Карбували монету тут до 1626/1627 рр. Продуктивність його була низькою через відсутність приватних замовлень від торгових людей, адже Швеція поставила бар'єр перед московською торгівлею на Балтиці, а крім того, централізація грошового виробництва теж супроводжувалася відмовою від приватних замовлень на карбування монети. У загальній кількості Рублінського скарбу новгородських монет лише 16 одиниць. Стільки ж копійок Псковського карбування. Час роботи Псковського двору і причина припинення діяльності ті ж самі, що і Новгородського.

Скарб містить 7 монет Михайла Федоровича, виготовлених Ярославським двором після 1619 року. Це так звані "наслідувальні" копійки. На відміну від попередніх дослідників, які вважали ці монети продукцією Московського монетного двору, хоча і не зовсім звичною, А.С.Мельлникова доводить, що це був таємний державний випуск неповноційної монети, замаскованої під якісну московську продукцію. (Ці копійки мають знак, що повторює знак Московського двору.) Такі монети карбувала держава у Ярославі для задоволення потреб виплати жалування козацтву. Стосунки уряду з козацтвом ускладнювалися повстаннями другого десятиліття XVII ст., що збіглися з походом Хоткевича на Москву у 1618 р. Основною вимогою козаків була саме виплата грошей , і уряд, не маючи достатніх коштів, вдався до псування монети на державному рівні. Всі ярославські монети Рублінського скарбу мають зменшену вагу. "Наслідувальні" монети - це майже обов'язковий елемент будь-якого скарбу часів Михайла Федоровича, але зустрічаються вони і в скарбах другої половини XVIII ст., як, напрклад, у нашому.

До часів Михайла Федоровича належить монета, представлена у скарбі єдиним екземпляром. Це деннінг з ім'ям датського короля Христиана IV, виготовлений на російський зразок монетним двором у Копенгагені (майстер Йоган Пост) після 1619 року. Мельникова класифікує такі монети як монети "токени" - гроші для колоніалької торгівлі, в даному разі на території Лапландії. Яка була розподілена на володіння Швеції, Данії таРосії. З іншого боку, вона розцінює їх як "злодійські" ("воровские") гроші, котрі скоро почали вилучати у населення і відправляти як сировину до скарбниці.

Одну монету з ім'ям Михайла не можливо ідентифікувати з жодним з типів монет цього царя. Вона розцінена як підробна. Подібних монет у цей період історії Московської держави було чимало.

Другу за численістю після Михайла Федоровича групу монет складають монети Олексія Михайловича. Їх у скарбі 189. За цього царя сталися помітні події у грошовій політиці держави - було затверджено державну монополію на торгівлю європейськими монетами як сировиною, а також здійснено реформу (1654-1663 рр.), яка стала спробою реорганізації московської грошової системи на зразок європейських. Ця невдала реформа не відбилася у складі Рублінського скарбу. Ми маємо тільки срібні дротяні монети Олексія Михайловича. Репрезентований виключно Московський монетний двір.

Єдина полушка Рублінського скарбу належить вірогідно до часів Федора Олесійовича. Відсутність на полушках датуючих ознак не дає можливості більш точно атрибутувати цей номінал. Крім згаданої полушки, монет цього царя у скарбі немає зовсім. Взагалі до нас дійшло порівнято небагато монет від царювання Федора Олексійовича, бо всю першу половину XVIII ст. скарбниця посилено викуповувала у населення старі срібні копійки, про що вже йшлося, і основна маса монет Федора потрапила до переплавки. Карбування Федора Олексійовича завершує класичний період історії дротяної срібної копійки.

Монет Петра Олексійовича у скарбі шість. Це старі монети зразку 1689-1704 рр. Дві з них мають точне датування - 1701 рік.

Копейка Петра I Алексеевича 1701г.

Полтина Петра I Алексеевича 1704г.

Певна кількість монет скарбу ( 20 одиниць) настільки стерлася в процесі обігу, або втратила ідентифікуючі ознаки при перекарбуванні, що вже немає можливості точно визначити, що це за монети.

Отже, загальна картина скарбу видається такою:

• монети Владислава Жигмоновича - 3 одиниці (Московський монетний двір);

• монети шведської військової адміністрації у Новгороді ( з ім'ям Василя Шуйського) - 4 одиниці;

• монети Другого земського ополчення ( з ім'ям Федора Івановича) - 2 одиниці (Московський тимчасовий монетний двір)

• монети Михайла Федоровича - 762 одиниці ( двори: Московський - 772 од., Новгородський - 16 од., Псковський - 16 од., Ярославський - 7 од., не визначений - 1 од.);

• російсько-датська монета "деннінг" - 1 од. (Копенгаген)

• монети Олексія Михайловича - 189 од. ( Московський двір)

• монети останніх років царювання Михайла Федоровича, або періоду Олексія Михайловича - 3 од.(Московський двір);

• полушка вірогідно Федора Олексійовича - 1 од.;

• монети Петра I - 6 од. (Московський двір);

• не визначені монети XVII ст. - 17 од.

Завершуючи скарб є цікавою складною нумізматичною пам'яткою XVII - XVIII ст. Він доволі повно відбиває склад грошовогу обігу півдня центральної частини Московської держави цього періоду, ілюструє численні історичні події, економічний стан держави, спроби реформування грошової системи, діяльність монетних дворів, зміни якості монет в залежності від економічної ситуації.

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА

1. Архів діловодства Дніпропетровського історичного музею. - Оп.2. - Од.зб.114. - Арк.43.

2. Акти резулататів опробування у Західній ті Східній Державних інспекціях пробірного нагляду за 1993 - 1998 рр.

3. Днепропетровський исторический музей им. Д.И.Яворницкого. Каталог. Вып. II.Нумизматика. - Днепропетровск. - Проминь. - 1965.

4. Дуров В.А. Денежные дворы Приказа Большой казны в конце XVII - начале XVIII в.// Памятники русского денежного обращения. - НСГИМ. -М. - 1980.

5. Мельникова А.С. Русские монеты от ивана Грозного до Петра І. История русской денежной системы с 1533 по 1682 год. - М. - 1989.

6. Янин В.Л. Из истории Новгородского денежного двора XVIII в. // ВДИ. - 1978.- т.Х.

   
   Наталія Степаненко
   старший науковий співробітник
   Дніпропетровського історичного музею

   numizmat.com.ua