Для колекціонерів

Мінцкабінет музею історії міста Києва

1978 року музей розпочав свою діяльність у так званому будиночку Петра І, що по вулиці Костянтинівський, 6 на Подолі. Науковці ж приступили до збирання експонатів, започатковуючи музейні зібрання.
Ідея утворення історичного музею міста у наукових колах визріла давно і не раз знані вчені торкалися її в особистому листуванні або у виступах на засіданнях різних товариств, зокрема, київського Історичного товариства імені Нестора-літописця. Проте дещо конкретизувалася ця мрія щодо закладу лише восени 1925 року, коли було створено Комісію ВУАН по давньому Києву і Правобережжю, що передбачало продовження археологічного дослідження стародавнього міста.

Намагання деяких науковців визначити дату народження Музею історії міста Києва 1837-м роком - безпідставні. І ось чому. Дійсно, внаслідок припинення функціонування пропольських навчальних і культових закладів та у зв`язку із відкриттям університету св.Володимира на початку 30-х років ХІХ ст. у Київ було завезено багато науково-просвітнього кабінетного майна. Це дало змогу за найкращими західно-європейськими зразками, подібно Кременецькому ліцею, Віленському та Варшавському університетам, улаштувати кабінети і музеї у київському університеті. Так утворилися, зокрема, Мінцкабінет, Живописний та Архітектурний кабінети тощо, а фонд приміщення, в якому було сконцентровано мапи, книги, рукописи, плани, гравюри, естампи і малюнки, отримав назву Музею старожитностей. У звітах 1837 року його називали Історичним музеєм, приміщення якого було поряд із університетським Мінцкабінетом на четвертому поверсі правого крила Червоного корпусу. Першими завідувачами Музею старожитностей були професори університету М.Іванішев та О.Ставровський. У зв`язку із хворобою останнього 1953 року Музей старожитностей було підпорядковано Мінцкабінету, завідувачем якого був Яків Волошинський. На той час Я.Волошинський дуже зацікавився археологією і навіть здійснив пробну археологічну експедицію до села Бугаївка Васильківського повіту для дослідження стародавнього кургану. У наступні роки хранитель успішно сполучав завідування обома музеями, комплектуючи так звану "нову київську колекцію" Мінцкабінету та здійснюючи розкопки у Луцьку (замок Любарта) і Київській губернії, матеріалами яких удвічі збільшив фонд Музею старожитностей - до 1500 предметів.

Таким чином, і наступні завідувачі Мінцкабінетом - Кіндрат Страшкевич, Володимир Іконников, Володимир Антонович, Юліан Кулаковський - опікувалися Музеєм мистецтв і старожитностей до 1915 року, коли університет та його майно були евакуйовані до м.Саратова. На той час нумізматичне зібрання становило 60238 предметів; старожитності складалися із 10370 предметів археології та мистецтв.

Університетська документація стосовно музеїв жодного разу не фіксує таку назву як Музей саме київських старожитностей. Очевидно, що для цього не було підстави, адже до музеїв надходили старожитності, археологічне начиння тощо з усіх губерній південно-західної Росії, у тому числі й матеріали розкопок, здійснюваних університетом.

В 1917 році університетські музеї неушкодженими повернулися до Києва. У 20-ті роки вони були передані Археологічному комітету ВУАН для звірки наявності після "буремних" років та заради їхнього збереження. В 1936 році колекції обох музеїв (понад 50 тис. предметів нумізматики та понад 10 тис. умовно археологічних предметів) разом з їхньою документацією увійшли до зібрання музею ім..Т.Г.Шевченка - колишнього науково-промислового або Міського музею, де було своє нумізматичне зібрання (понад 15 тис.), а також експозиційний відділ "Старий Київ".

Отже, Музей історії міста Києва виключно силами і талантами своїх науковців створював власні фонди і будував експозицію в останню чверть ХХ ст. з першого часу його утворення 1978 року. За три з половиною роки науковці зібрали таку кількість експонатів, що це дало можливість відкрити музей, як символ міста, для широкого загалу у дні святкування 1500-ліття Києва.

За 25 років існування наукового і культурно-освітнього закладу було накопичено близько 250 тисяч експонатів, які представляють глибинну історію міста, його функціонування в різні часи у всіх сферах, а також відображають історію, побут, життєдіяльність відомих киян, знаних родин.

Завдяки надходженням звідусіль утворився і Мінцкабінет музею, який складається з 17 тисяч предметів. Накопичення фонду нумізматики здійснювалося двома шляхами. Перший - це так звані організовані надходження, які за окремим Розпорядженням вся профільні музеї системи Міністерства культури УРСР по можливості виділили новоутвореному музею. Закласти підвалини нашого Мінцкабінету першим відгукнувся Львівський історичний музей, подарувавши 9 монет: рідкісні пів гроші Владислава II Ягайла, соліди, пів гроші, трояки Сигізмунда та Стефана Баторія.

Київський Музей народної архітектури і побуту надіслав 72 монети, асигнації, марки переважно Росії та СРСР, у розвої яких інтерес складають: талер 1665 року, гріш 1533 року, орти і шостаки Сигізмунда III.

Державний музей історії УРСР та його філія - Музей історичних коштовностей передали 120 експонатів, у тому числі золотоординські дирхеми Джанібека, м.Гюлістан 754 р.г. і Токтамиша 787 р.г.; фрагмент гривні київського типу; пів гроші, орти, трояки, соліди Сигізмунда І - Сигізмунда III, а також паперові гроші, нагороди Росії-СРСР, марку поштову "Всероссийская выставка в Києве 1913г." і жетон офіціанта київського кафе "Шантан" початку ХХ ст.

Музей образотворчого мистецтва подарував значок "Lemberg.Lwow" 1916 року та два жетони київської Фундуклеївської гімназії. З великим задоволенням музею представили як відображення чималих досягнень свої заслужені нагороди та пам`ятні знаки провідні промислові підприємства, вузи, академічні та науково-дослідні інститути, культурні заклади міста. Адже Україна активно брала участь у міжнародних наукових конференціях, була представлена на закордонних промислових виставках, головне, у рамках Ради Економічної Взаємодопомоги; зрідка - у всесвітніх заходах, проте і вони відображені, наприклад, у пам`ятних медалях: від Американського товариства педіатрії; лауреатських знаках міжнародного конкурсу дитячого малюнка у Канаді 1978 року; нагородах за пуск Асуанської плотини 1968 року; за спорудження каскаду на річці Євфрат у Сирії 1978 року. Промовистою нагородою є пам`ятний знак про міжнародну виставку 1977 року у Лос-Анжелесі (США), коли експозицію СРСР було представлено лише на прикладі України.

Змістовну групу складають пам`ятні медалі, нагородні знаки, значки творчих колективів, видатних діячів науки, культури, мистецтва. Південно-західна залізниця передала пам`ятну медаль Паризької технічної виставки 1900 року - нагороду Київської паровозної лабораторії. Постійними "постачальниками" численних надходжень так званих "конфіскатів", є київські райфінвідділи, відділи МВС, Київська та Бориспільська митниці. Історія походження таких експонатів, на жаль, втрачена, проте вони для молодого музею стають у нагоді для утворення монетних систем.

Так, наприклад, у 80-ті роки до музею було передано 970 и 1650 предметів нумізматики, серед яких - монети давньогрецьких Херсонесу і Парфії IV ст. до н.е.; римської республіки та римської імперії; візантійські фол ліси; дирхеми Самані дів ІХ-Х ст.; 50 одиниць - півтораки, гроші, трояки, шостаки, орти, тимф Сигізмунда III.

Справжніми фундаторами Мінцкабінету музею стали кияни, києвознавці, колекціонери, нащадки видатних родин.
1982 року придбано 5 монет за 200 руб.: тірольський талер XVII ст., талер 1648 року м.Цвьоллє та півтора, трояк, шостак Сигізмунда III. 1984 року закуплено 20 західно-европейських монет, серед них - ембденський флорин XVII ст., бургундський талер 1634 року, голандський талер 1648 року, тимф 1663 року. 1985 року музей придбав у киянина 364 російські монети та пруський талер 1555 року. Того ж року закуплено 557 монет, у тому числі:

• повна збірка срібних рублів XVIII-XX ст.
• талер 1623 року (Любек)
• талери 1672, 1673, 1694 років (Голландія)
• талер 1622 року (Утрехт)
• два флорина XVII ст..(Ембден)
• флорин XVII ст. (Цвьоллє)
• золотий дукат 1634 року (Давентер)
• ольвійський ас III-І ст. до н.е.
• польські півтораки, трояки та шостаки XVII ст.
• бранденбурзький трояк 1543 року
• срібні монети Індії XVI-XVII ст.
• 26 одиниць кримсько-татарських срібних і мідних монет XV-XVI ст.
• 12 одиниць угорських денаріїв та 3 гроша XVI ст.
• по 30 одиниць візантійських фолісів з VІ ст. та херсонсько-візантійських монет ІХ-Х ст.

   У 80-х роках відомий київський колекціонер Г.Небісрідзе подарував музею 262 монети: два ольвійські дельфінчики; Римської імперії ІІ-IV ст..; Іудеї І ст.; драхми та пів драхми Сасанідів III-IV ст.. Індії Х-ХІ ст.; рупії XI-XIV ст.; Грузії і Вірменії ХII ст.; дирхеми Арабського Халіфату Х-ХIIIст.; 64 одиниці угорських денаріїв ХVI ст.; медаль на 500-річчя Грюнвальдської битви; київські значки ХХ ст.

1987 року куплено два празькі гроша XIV ст.; альбертусталери 1617, 1647, 1654 років (Іспанські Нідерланди); куфічні дирхеми ІХ-ХІ ст.; ольвійський дельфінчик І-II ст.; золодий солід Юстиніана І (527-565) за 271 руб.; медалі пам`ятні на 800-ліття київського Михайлівського монастиря 1908 року; медаль до 25-ліття церковно-парафіяльних училищ; знак "Державна Дума" 1906 року. 
Того ж року надійшли дві рідкісні речі з колекції киянина Шевченка, що стали окрасою нумізматичної збірки музею, це чудово виконані художні медалі на захоплення Києва 1651 року військами Януса Радзівіла (медальєр Севастіан Дадлер) та на здобуття форту у гирлі Вісли, окупованого шведами, 1659 року (медальєр Ян Хьохн). Закуплено медалі за 425 і 395 рублів відповідно.

Внаслідок закупівель у київських збирачів музеєм придбано декілька системних колекцій, що утворили чи не єдину в Україні майже повну збірку відомчих, нагородних, пам`ятних знаків, значків, жетонів та медалей ХІХ-ХХ ст.. як місцевих, так і державних. Так було закуплено колекції, що нараховували від десятка предметів до 100, 200,1500, 1650 одиниць, серед яких особливо привабливими для музею були, наприклад, київські та українські знаки Червоного Хреста до і після 1917 року; значок гімнастико-фехтувальних курсів Київського військового округу 1900 року; знак Всероссийская Олимпиада 1913 года в Києве"; "Мариїнська барачна лікарня", "Маріїнський сирітський дитячий приют", "Мариїнська благодійна община"; гімназистські, вузівські та спортивні знаки до 1917 року; знак київського двірника 1930 року; "5 років українській міліції"; "Колгоспник - найкраща підпора радянської влади на селі"; "Торгсин СРСР"; жетон 6-го пожежного Київського відділення ЦРПО(?) початку ХХ ст.; знак викладача Київської річкової (?) гімназії 1911 року; знак залізничника початку ХХ ст.; жетон Київського товариства сільськогосподарської промисловості ХІХ ст.; знак члена Київської міської виконавчої комісії 1870 року; знак Київського товариства залізничників; пам`ятні медалі "В пам`ять сільськогосподарської промислової виставки. Київ. 1897р."

Справжнім дорогоцінним придбанням для музею став унікальний знак будівельника 1912 року - нагорода архітектора П.Альошина з нагоди побудови Педагогічного музею у Києві, виконана київською ювелірною фірмою Маршака. Весною 1993 року сталася надзвичайна подія. За заповітом київського науковця і колекціонера Дяденка Володимира Денисовича (1932-1993), який п`ятнадцять років співпрацював з улюбленим музеєм, було подаровано його нумізматичне зібрання, що нараховує до трьох тисяч предметів і яке комплексно відображає грошовий обіг на теренах України від часів стародавніх Греції і Риму до сьогодення, а також представляє сучасні країни світу.

У колекції В.Дяденка виявлено і частки двох монетних скарбів королівства Польщі XIV-XV ст. та Великого князівства Литовського XV-XVI ст.., знайдених відповідно у 1951 році у м.Сарни Рівненської області (збереглося 7 монет) та у 1959 році у Тернопільській області (збереглося 6 монет із 400). Вони приєдналися до двох інших, що вже зберігалися у музеї, а саме: 1987 року було придбано за 95 рублів скарб, що складається з 760 одиниць російських п`ятикопійчаних монет 1758-1793 років, знайдений при городніх роботах у с.Проців Бориспільського району Київської області;

1991 року за 200 рублів музей закупив скарб із 197 срібних монет XVII- поч.XVIII ст. - Речі Посполитої (164 од.), Швеції, Бранденбургу, Прусії та Росії (6 од.), випадково знайдений у с.Великі Проходи Дергачівського району Харківської області.

Нову епоху в історії України як незалежної держави представляють відповідно профілю музею українські паперові та монетні гривні, які випускає Київський Банк нотно-монетний двір, державні ордени і медалі, нагородні відзнаки Київської мерії, нагородні значки різних місцевих установ, спортивні нагороди на кшталт відзнак всесвітньо відомого боксера В.Кличка, значки міжнародних форумів та україністів, що відбулися у Києві в 1991 році. Отже, невеликий за обсягом і донедавна невідомий Мінцкабінет Музею історії міста Києва виявився досить змістовним і таким, що потребує подальшого ретельного дослідження.

Р.М.Яушева-Омельянчик