Для колекціонерів

Чистка та зберігання монет

Нерідко монети, що попадають у руки колекціонера, несуть на собі сліди часу й обігу - темніє їхній метал, з'являються плями корозії, бруд. Цілком природно, що в деяких колекціонерів виникає бажання почистити такі монети, повернути їм втрачений блиск. На жаль, способів повного відновлення якостей старих монет не існує. Більше того, при відсутності знань і досвіду чищення частіше приносить збиток монеті, остаточно псує її зовнішній вигляд, що уже нічим не можна виправити.

Щоб правильно визначити, у якому ступені монета має потребу в чищенні і якою мірою  чищення може повернути їй колекційні якості не нижче посередніх, потрібний певний досвід. Найкраще  проробити для початку кілька експериментів з екземплярами неколекційними, перш ніж братися до роботи з монетами зі своїх зборів. І тільки потім, людина може трохи поліпшити вид того матеріалу, що не задовольняє його своїм видом.

Приступаючи до чищення монет, треба пам'ятати, що ніякі механічні методи чищення неприпустимі. Будь-які найсучасніші  засоби типу асидолу, ювелірної пасти й т.п.  залишають на монетному полі подряпини, сприяють стиранню тонких деталей малюнка.

ЗОЛОТІ МОНЕТИ
Вони практично не мають потреби в чищенні. У випадках їхнього забруднення доцільно вимити монети в теплій воді з милом або невеликою кількістю попередньо розчиненого прального порошку, потім добре обполоскати проточною водою й висушити, помістивши між двох шматків м'якої тканини. Тертя в жодному разі  не варто допускати - ні при митті, ні при сушінні. Навіть тканина, особливо груба, залишає на полірованому золоті мікроподряпини.

СРІБНІ МОНЕТИ
Вибір методу їхнього чищення в першу чергу залежить від ступеня окислення й проби металу. Високопробні сплави містять великий відсоток чистого срібла, і окисли, що виникають на їхній поверхні, мають інший характер, чим окисли низькопробних сплавів.

Якщо монети високої проби (півкарбованця, рублі) довгий час перебували в землі або піддавалися впливу інших несприятливих факторів і покрилися щільним шаром окислів, їх доцільно помістити на одна година в розчин нашатирного спирту (склад-90% води й 10% аміаку). При відсутності нашатирного спирту можна приготувати содовий розчин - на 100 мл. води 30 мл. (приблизно дві чайних ложки) харчовий (двовуглекислої) соди. У розчин опускаються монети на кілька годин до повного розчинення окислів. Процес можна трохи прискорити, якщо підігрівати розчин до кипіння й періодично протирати окислені місця м'якою зубною щіткою.

Монети високої проби зі слабкими слідами окислювання найкраще  чистити кашкою, складеної із трьох компонентів - нашатирного спирту, харчовий (двовуглекислої) соди й зубної пасти. Така суміш повинна відчуватися пальцями у вигляді м'якої рідоти й не містити твердих, що дряпають часток. Покривши монету складом, її варто розтирати пальцями або м'якою щіткою, не додаючи при цьому особливих зусиль.   Нові монети (срібні, мідні, мідно-нікелеві, бронзові) перед тим, як покласти в колекцію, доцільно відмити від необережних доторкань рук. Помітно, що місця доторкань стають крапками, звідки починається корозія.

Монети з низькопробних сплавів срібла, для яких як  лігатура застосована мідь, при сильному окислюванні зеленіють. Для їхнього чищення найбільше підходить 10%-ный розчин трилона Б. Після того як зелений шар розчиниться й зійде, чищення варто продовжити методом, прийнятим для високопробного срібла -  кашкою, що чистить.

МІДНІ МОНЕТИ
На них час залишає шар патини, що залежно від  обставин появи й віку може мати колір від шоколадно-коричневого до зеленувато-чорного й чорного. Якщо патина рівна й метал не торкнуть корозією, то краще монету не чистити взагалі. Патина облагороджує мідь, надає монеті вид, що відповідає її віку, і, що дуже важливо, досить надійно охороняє метал від подальшого псування. Найбільше, що можна зробити з монетою, покритої рівним шаром патини, - помити її в теплій воді з милом, щоб видалити сліди жиру й поту від доторкань вологих пальців. При цьому треба намагатися не терти метал із силою, щоб не змити патину.

Для чищення монет, торкнутих окислами, найкраще  користуватися повільно діючими реактивами, які поступово розмивають зіпсований корозією шар металу й не зачіпають при цьому його здорових частин. До таких реактивів ставиться трилон Б. У його розчин монета поринає на строк, багато в чому залежний від стану металу, його окислення. Чим шар окислів темніше й товщий, тим більшому по тривалості впливу реактиву повинна піддатися монета. Сильно зіпсовані екземпляри можна тримати в трилоні кілька діб, мало зіпсовані - кілька годин. Можна зрідка змивати з металу м'якою ганчірочкою під струменем теплої води шари роз'їдених окислів, щоб розчин активніше впливав на нові, що відкриваються шари. При цьому треба пам'ятати, що працювати з реактивами треба в гумових рукавичках, брати монету пінцетом.

У результаті чищення монета може поліпшити свій зовнішній вигляд, але треба бути готовим до того, що після чищення виявляться всі раковини й подряпини. Тільки маючи навичку, можна кваліфіковано вирішувати,  чи варто монету чистити,  чи не зіпсує це й без того поганий екземпляр колекції, чи не втратяться разом з окислами, що відходять, деталі малюнка.

БРОНЗОВІ МОНЕТИ
Їх чистять по тим же рецептам, що й мідні. Треба лише мати на увазі, що розчини типу трилона, нашатирного спирту міняють колір бронзи (вона темніє, робиться коричневої або чорною). Блиск металу легко відновити, відмивши монету в теплій воді з невеликою кількістю попередньо нанесеної на неї зубної пасти.

НЕ РЕКОМЕНДУЄТЬСЯ користуватися для чищення мідних і срібних монет сильними реактивами типу азотної й сірчаної кислоти. Разом з окислами вони знищують і малюнок монети, особливо дрібні його деталі.

Якщо бронзові й мідно-нікелеві монети сильно уражені корозією (поле покрите рівним чорним, чорно-зеленим шаром окислів або глибоких чорних раковин), то її можна видалити за допомогою сильних реактивів. Однак і тут користуватися ними доцільно лише тоді, коли мова йде про монету, що не представляє особою цінності.

Користуватися кислотами треба обережно. Процедура чищення така. Кислоту налити в блюдце треба так, щоб шар її повністю покрив монету, призначену для обробки. Поруч поставити розчин питної соди. Монета сталевим пінцетом опускається в кислоту. Реакція буває бурхливої й супроводжується відділенням бурого диму. Окисли швидко руйнуються. Як тільки поле монети очиститься, швидко перенести пінцетом очищає екземпляр, що, у содовий розчин. Після цього монету можна взяти руками, добре відмити теплою водою й просушити. Потрібно мати на увазі, що кислота, з'їдаючи окисли, робить монетне поле рябим, оскільки всі раковини, які були закриті, оголюються.

Мідні чищені монети в колекції виглядають трохи неприродними, хоча згодом  починають темніти й здобувати патину. Однак немає ніяких гарантій, що нова патина ляже рівним шаром, а на полі не з'явиться темних плям. Тому чищену монету з міді найкраще  штучно зостарити, покрити патиною, що додасть їй приємний зовнішній вигляд і гарантує схоронність.

Найбільш простий спосіб створення штучної патини такий. Чисту, знежирену монету опустити в 10%-ный розчин гипосульфита на 10-20 с. Після висихання монети протерти її м'якої (краще нетканої) тканиною. Оброблені в підігрітому розчині гипосульфіта мідні монети здобувають приємне бронзове фарбування, що надійно охороняє їх від корозії.

Зюереженості бронзових і мідно-нікелевих монет сприяє покриття їх лаком (проте, ринкова вартість таких монет зманшується. - Антиквар). Найкраще  для цього використати світлий меблевий лак НЦ-222, що легко знімається ацетоном.

Рекомендувати який-небудь один спосіб зберігання колекції немає необхідності. Кожен колекціонер вирішує такі питання сам, керуючись смаком і матеріальними можливостями.   Відомо кілька таких способів.

Перший. Колекція розміщається на дерев'яних або картонних планшетах, розділених на гнізда. Це дає можливість обдивлятися весь матеріал відразу й брати при необхідності в руки кожну з монет.

Другий. Колекційний матеріал зберігається в альбомах (мюнцташах) з кармашками, які зроблені з еластичних, безбарвних і прозорих пластмас.

Третій. Монети містяться в планшетах з картону із круглими наскрізними отворами, у які уставляються монети. Тримаються вони за рахунок зчеплення ребра з поверхнею прорізу.   Відомі прозорі піни з оргскла, виготовлені Арсенович. З першого погляду вони залучають колекціонерів, але для користування не дуже зручні. У місцях зіткнення з металом матеріал піни треться, тьмяніє, швидко губить прозорість.   У всіх випадках колекційний матеріал треба зберігати в сухому місці, оберігаючи його від пилу й вогкості.   Монети рекомендується брати не за поле, а за ребро. Необережно взяті в руки монети, перш ніж повернути на місце зберігання, необхідно вимити теплою водою з милом і просушити

УСІ ПЕРЕЛІЧЕНІ СПОСОБИ ЧИСТКИ І ЗБЕРІГАННЯ МОНЕТ Є ЛИШЕ ЗАГАЛЬНИМИ РЕКОМЕНДАЦІЯМИ.
ВИ МОЖЕТЕ ВИКОРИСТОВУВАТИ ЇХ ТІЛЬКИ НА ВЛАСНИЙ СТРАХ І РИЗИК.