Арт-ринок у період кризи
Що відбувається з арт-ринком у період кризи, як лобіюватиме інтереси галузі Гільдія антикварів, навіщо, власне, люди купують антикваріат? На ці запитання відповідають голова ГАУ та один із її засновників.
Леонід КОМСЬКИЙ, один із засновників Гільдії антикварів.
- Кажуть, багаті неодмінно повинні купувати антикваріат. Це вигідна інвестиція чи щось іще?
- У антикваріату три «маяки» привабливості.
Перший - інвестиція. Як консервативне вкладення антикваріат може
посперечатися з цінними паперами і навіть з нерухомістю.
Друге - культурно-естетичний аспект. Колекціонер естетизує простір навколо себе, включається в загальнокультурний процес, читає книжки, про які раніше й не підозрював: культурологія, мистецтвознавство, філософія.
І ще один аспект - комунікативний. Колекціонер починає спілкуватися з колегами. І люди потрапляють у такі верстви суспільства, куди б вони в іншій ситуації ніколи не потрапили. Тут є шанс у не дуже багатої людини подружитися з олігархом. І вже неважливо, хто скільки заробляє, у них спільне захоплення!
- В Україні багато людей займаються колекціонуванням?
- Наша країна дуже бідна на антикваріат останніх двох століть. Адже після революції всі цінності вивозилися з країни в обмін на верстати, церкви руйнувалися, срібні й золоті оклади ікон плавили. Потім не було грошей на реставрацію, і багато чого загинуло. І людей, які можуть собі дозволити колекціонувати, небагато.
- А через кризу їх ще поменшає?
- На арт-ринку криза позначилася набагато менше, ніж на інших. Звичайно, не можна сказати, що вона нас обминула. На початку жовтня ринок завмер, у листопаді почався рух, і люди, котрі змогли зняти депозити, частину грошей продовжили вкладати в мистецтво. Знаєте, як Велика депресія 30-х років у США позначилася на арт-ринку? Всі ринки обвалилися, а арт-ринок стояв! Важко уявити, але антикварний чорний ринок був навіть в обложеному Ленінграді.
- Яка мета Гільдії?
- Мета - цивілізувати й упорядкувати ринок. Ми прийняли Кодекс Гільдії антикварів, своєрідний кодекс честі, його підписував кожен із нас. Ми збираємося допомогти законодавцям сформулювати потрібні нашому ринку закони. Наприклад, BADA - Асоціація антикварів Британії - бере участь у прийнятті всіх законів, які стосуються мистецтва і культури, бо вони головні фахівці в цій сфері. Наше завдання - привести ринок у відповідність з європейськими арт-ринками.
- Які саме закони треба змінити?
- Передусім, закон про ввезення-вивезення, він жахливий. У нас увезення картин законодавчо врегульовано так само, як і ввезення китайських рукавичок. Але китайці рукавичок зроблять стільки, скільки потрібно. А мистецтво - цінність невідтворювана, і якщо ми завозимо якусь картину, ми збагачуємо наш ринок унікальними об'єктами. У Москві вже запроваджено безмитне ввезення, у нас це досі 40% від вартості. Необхідно врегулювати закони торгівлі творами мистецтва і привести їх у відповідність до законів Євросоюзу.
- Наші народні депутати готові зайнятися цим?
- Звичайно. Адже колекціонери є у всіх фракціях, крім комуністів. Я впевнений, що й там вони є, просто не хочуть світитися. Я знаю людей з БЮТу, Партії регіонів, Блоку Литвина. І всі кажуть, що допоможуть.
Голова Гільдії антикварів України, директор Музею «Духовні скарби України», колекціонер Ігор ПОНАМАРЧУК.
- У зв'язку з кризою в якихось сегментах антикварного
ринку продажі зменшилися. Але вони однозначно збільшилися в сегменті
дорогих лотів. На недавньому вечірньому сейлі Sоthеbу's з 80 лотами
ціною в 300 тис. і вище все пройшло більш, ніж успішно! У Європі вже
був подібний кризовий момент, коли держави переходили зі своїх
національних валют на євро. Тоді на австрійському аукціоні Dorotheum
вигрібали все за нечуваними цінами! Наші люди, мабуть, кинулися б
скуповувати долари або золото, з чим у нас пов'язане поняття «зберегти гроші»! На
піку паніки фінансової кризи вони так і робили. Але при цьому люди
компетентніші купують антикваріат. Нещодавно відбулися торги аукціону «Корнерс». Вони
пройшли набагато краще, ніж ми очікували, і удвічі краще, ніж
попередні, ще задовго до кризи!.. Звичайно, навряд чи мене послухають,
якщо я закликатиму співгромадян на вільні гроші купувати картини. Але
якщо люди захочуть вкладати гроші в антикваріат, від цього виграє і
мистецтво, і ті, хто вкладає в нього. І ще невідомо, хто виграє більше.
Адже ті деякі люди, які це усвідомили і купують антикваріат, сьогодні
стали по-справжньому багатими. Напевно, у кожного серйозного
колекціонера є картина, що в ціні збільшилася в 1000 разів. А картин,
що подорожчали у 300 разів, узагалі безліч. Але, з огляду на важке
тоталітарне минуле, навіть ті зі співгромадян, у кого досить грошей,
далекі від мистецтва! На сто багатих лише один уміє красиво і правильно
витрачати гроші.
- Чи виживуть у Києві аукціонні доми, а їх близько 15?
- Не зникнуть - точно! Адже витрати на проведення аукціонів не такі великі, щоб вони себе не окупали. Звичайно, дивно, чому так багато сьогодні аукціонних домів. Але я все життя мріяв, щоб у нас замість пивних і горілчаних ларків по місту стояли галереї. Зростання кількості аукціонів пояснюється просто: багато товарів породжує попит на продукт. Не все так погано, як комусь здається. Не забувайте також, що антикваріат - це сімейний капітал. Те, що залишиться дітям-онукам і ніколи не втратить у ціні.
- А якщо, наприклад, полотна популярного нині Миколи Глущенка через 100 років коштуватимуть значно менше?
- Якщо ми коли-небудь станемо повноцінною європейською державою, то картини, які сьогодні є у наших колекціонерів, зростуть у ціні в десятки разів. Бо картина Глущенка вартістю 50-100 тис. доларів - це зовсім небагато, адже є сотні художників, нічим не кращих за Глущенка, але ціни на них доходять і до мільйона доларів! Кілька років тому я говорив, що картини деяких українських художників можуть коштувати мільйони. Тоді можна було сказати, що я несу нісенітницю. Але тепер мій прогноз уже не видається надто сміливим. І кому це зрозуміло, той, вкладаючи гроші в мистецтво, може отримати і велике задоволення, і несподівано великий прибуток. Адже такий багаторазовий, стабільний прибуток, як у сфері мистецтва, мало де є! Автомобілі за останні десять років подорожчали десь утричі. А картина за той самий час зросла у вартості разів у п'ятдесят!
- Чи відрізняється наше ціноутворення в торгівлі антикваріатом від загальноприйнятої світової практики?
- У нас великий попит і ціну мають твори українських і російських художників-класиків. А продати дорогу картину європейця складніше. Через відсутність дозволу вивезти європейську картину, яка на Заході полетіла б за 1,5 млн. доларів, тут дай Боже продати за 500 тисяч! Цей сегмент у нас ще недооцінений.
- Чи зміняться ціни у сфері антикваріату у зв'язку з кризою?
- Так, адже під час кризи частина людей у паніці продає щось дешевше від реальної вартості. Але не можу згадати, щоб нам останнім часом пропонували занадто дешево дорогі речі!
- Чи виробила Гільдія загальну антикризову концепцію?
- Ні, слава Богу, кожен непогано почувається поодинці. Але ніякі кризи так не шкодять, як неповага одне до одного, жлобство і заздрість. На жаль, траплялося чимало шахраїв, вони продавали фальшаки, завищували ціни. Тому одне із завдань Гільдії - навести порядок усередині антикварного цеху і повернути довіру суспільства до антикварів.
Ніна Краснова
Віктор Собіянський
"Голос України" від 11.04.2009
