Для колекціонерів

10 найбожевільніших витрат в історії

Ще в IV в. до н.е. Арістотель казав: "А ось витрачати на те, що потрібне, стільки, скільки потрібно, коли, заради чого і як слід, здатен не будь-хто, і це непросто".

10. У Римі було стільки багатих людей, скільки ніколи більше не було в інших столицях. Вони всіляко прагнули перевершити один одного в марнортратстві. «Переможцями» нерідко виявлялися володарі трону. Так, імператор Вітеллій цілі ночі проводив на бенкетах, приймаючи блювотне упереміш з їжею. Для одного з бенкетів йому якось знадобилося 2000 птахів і 6000 делікатесних риб. Його кухарі постійно сушили голову, винаходячи нові блюда. Одне з них коштувало 100000 сестерціїв і було приготоване з солодкого м'яса, печених птахів, фазанових і павиних мізків, язиків папуг тощо.

9. Божевільний імператор Геліогабал, що уявляв себе живим богом, їв зелений горошок, змішаний з крупицями золота, і рис з перлами. Чи залишилася неперевершеною фантазія римлян в гастрономі, сказати важко. Але деякі їх традиції сприйняли наступні покоління.

8. У 1172 р. в Бекері при блискучому дворі графа Тулузського зібралося ще блискучіше суспільство з королів Англії і Арагонії. Їм знадобилося обговорити деякі політичні проблеми. В ті часи думати про витрати вважалося поганим тоном. Учасник форуму Вільгельм Мартель, наприклад, привіз з собою 300 лицарів. Ці «хлопчики» прославилися в посиденьках, вони були знамениті ще і своїм жахливим апетитом. Щоб якнайкраще їх пригостити, господар заборонив топити вогнища на кухнях звичайними дровами. Для благородних рицарських шлунків наказано було готувати їжу на вогні воскових факелів, що коштувало зовсім недешево - в ті часи вони замінювали люстри.

7. Були великі оригінали і в Росії. На знаменитому Ніжньогородському ярмарку в трактирі купці обмивали якось вдалу операцію. Один з гуляк, які вже добряче захмеліли, звернув увагу на солов'я, що співав в клітці. Підізвали господаря. Той підбігає і догідливо кланяється. "Що ти за нього береш?" - питає купчина. "Сто рублів, вашество!" - "Зажар!" Господар забирає клітку з пташкою на кухню. Через деякий час повертається з солов'єм на срібному блюді. Купець, суплячись, довго намагається зрозуміти, що йому принесли, потім заявляє: "Відріж на копійку". Мати Нерона Агріппіна одного разу заплатила величезну суму за півчого солов'я: їй захотілося дізнатися смак язика цього птаха. З легкої руки імператриці прикрасою столу у багатих римлян став паштет з солов'їних язиків.

6. Але всіх перевершив Бертран де Рамбо. Він віддав розпорядження зорати землю навколо замку господаря. У відповідь на здивовані запитання лицар тільки мовчки посміхався в бороду. Коли оранку закінчили, по борознах пішли люди з торбами через плече. Вони «посіяли» в землю тридцять тисяч важких монет з чистого срібла. Гості остовпіли, а Рамбо сяяв як начищений п'ятак.

5. Коханець королеви Ганни Австрійської герцог Бекінгем, відомий по роману Дюма «Три мушкетери», якось з'явився на балу в наряді, рясно розшитому перлами. Проте перлини були пришиті абияк і раз у раз відривалися. Забувши про танці, учасники балу кинулися їх піднімати. Коли перлини підносили Бекінгему, той чемно просив залишити знахідку собі на згадку про нього.

4. А посол Франції герцог Рішел'є (не кардинал, а його нащадок) у Відні «смітив» срібними підковами, які спеціально погано прибивали до копит його коней.

3. Мачо, що уміє оригінально тринькати гроші, справляє незабутнє враження на жінок. Це знає кожен донжуан. Але не кожен з них зважиться на те, що зробив герцог де Конті. Незадовго до Великої французької революції в бесіді з ним придворна пані де Болт зізналася, що хотіла б мати мініатюрне зображення пташки. Через декілька днів вона отримала від герцога золоте кільце з бажаним малюнком... який знаходився під плоским діамантом величезної вартості. Де Болт була задоволена, але діамант відіслала назад. Вона не вважала, що заслуговує на такий коштовний подарунок. Герцог де Конті надіслав цій пані листа, де повідомив, що глибоко жалкує про її відмову. І додав: пісок для просушування чорнил, якими було написано його лист, виготовлений з того самого діаманта.

2. Всі чули про бенкети римського політичного діяча Лукулла (106-56 рр. до н.е.). Цей багач уславився своєю «вишуканою обжерливістю». От як описує типовий лукуллів бенкет письменник Петроній Арбітр. Лукулл тут виведений під ім'ям Трімальхіона. «Увійшовши до будинку Трімальхвона, - розповідає Арбітр, - кожен із запрошених мив руки у воді, поданій йому рабом, потім йому омивали ноги, і він лягав на приготоване йому ложе, а рабині вносили великий стіл, посередині якого стояла дерев'яна курка із золотими крилами; біля неї лежали павині яйця. Господар, посміхаючись, говорив: "Друзі мої, я наказав покласти павині яйця під цю курку. Подивимося, чи висиділа вона їх?" Гості брали по яйцю, розбивали і в кожному знаходили смаженого жирного бекаса. Після цього блюда келихи наповнювали фалернським вином. Потім з'являлося нове блюдо: кухар ліпив з фаршу карти різних країн, що належали Римській імперії. Далі на стіл подавався величезних розмірів кабан. Люб'язний господар, неначе злякавшись, кричав: "Кухар забув випатрати кабана, спробуємо зробити це самі!" І ось з шлунку величезного кабана починали сипатися різні страви: сосиски, смажені пташки, горіхи, фрукти і інше. З грудей кабана лилося в келихи фалернськоє вино. З інших частин тіла вилітали живі птахи і сипалися дорогоцінні подарунки, які дарувались присутнім. Після того, як кабана відносили, на стіл подавалося величезне смажене теля. З його туші також діставали на стіл різні страви і багаті подарунки. Потім гостям пропонувалася курка, начинена рибою, устрицями, качиними яйцями, різними ласощами».

1. У XVI сторіччі найбагатшими банкірами в Європі вважалися Фуггери. Одного разу їм довелося приймати у себе імператора Карла V Габсбурга. Радість з нагоди візиту високого гостя господар виразив тим, що його спальню наказав опалювати не звичайними дровами, а корою коричного дерева. Навіть зараз така кора коштує великих грошей, а в ті часи вона була ще дорожча. Але це ще не все. Розпалити почесний вогонь в каміні господар узявся сам. Ставши на коліна, Фуггер попросив дозволу зробити це папером з підписом Його Величності. Імператор виявив бажання ознайомитися з текстом документа. Прочитавши, найясніший кивнув на знак схвалення. Ще б! Розтопити камін банкір збирався зобов'язанням Карла V повернути Фуггерам неабиякий борг в 50000 талерів.