Магазин Антиквар Предмети мистецтва - привабливий, але ризиковий об'єкт інвестування
 
    
 

Гроші - це свобода,
викувана із золота

Е.М. Ремарк

Скриня


ГоловнаСтатті для колекціонерів→ Предмети мистецтва - привабливий, але ризиковий об'єкт інвестування

Предмети мистецтва - привабливий, але ризиковий об'єкт інвестування

Знавці стверджують, що справжній арт-ринок сформувався в середині 60-х років минулого століття. У 80- роки у світі спостерігалася справжня лихоманка інвестицій в арт-предмети, у результаті багато з них, особливо витвори сучасного мистецтва, виявилися переоцінені. Результат не змусив себе чекати. У 1990-1995 р. відбувся обвал ринку - ціни на багато предметів упали у декілька разів і на деякі з них не повернулися на колишній рівень і донині.

Незважаючи на це, вкладення у предмети мистецтва вважаються у світі одними з найпривабливіших, але дуже ризикових. Ігор Метеліцин, президент мережі галерей London Contemporary Art-EEB, говорить, що знизити ризики можна, якщо дотримуватися трьох головних правил:

  • ціна повинна бути справедливою. За кожним предметом мистецтва повинен стояти інститут ціни, який продавець зобов'язаний пред'явити покупцеві;
  • продавець повинен дати покупцю прогноз інвестиційної ємності (перспективи зростання ціни) предмета, який він купує;
  • придбана річ повинна бути ліквідною.

По зрозумілим причинам український арт-ринок знаходиться ще у зародковому стані. Виконати всі три вищезгадані умови дуже важко, але в деякій мірі можна. Про це ми і написали.

УВІЙТИ ДО СЕРЕДОВИЩА

Скільки в країні колекціонерів витворів мистецтва, статистиці невідомо. Знавці стверджують, що людей, які намагалися або намагаються займатися колекціонуванням, не так вже і мало. Але серйозних колекціонерів (у кого справді достойні колекції) можна перелічити на пальцях. У більшості ж випадків колекції являють собою набір нерівноцінних предметів. І нерідко буває, що люди просто "начиняють" дорогі житла дешевим кітчем. А це навряд чи можна назвати вкладенням грошей.

Скористайтеся порадою мистецтвознавця Наталі Сухоліт: "Не варто поспішати або піддаватися стадному почуттю - мовляв, така річ є у мого шефа, значить, і мені треба купити аналогічну". Мистецтвознавець впевнена, що майбутній колекціонер "насамперед, повинен чітко визначитися, що йому треба. Купувати витвори мистецтва навмання - це все рівно, що грати в рулетку". Засновник компанії "Арт-Блюз" і галерист в одній особі Юрій Комєльков дотримується тієї ж думки: не варто поспішати витрачати гроші, потрібно "довго придивлятися: походити по галереях, музеях, де представлені роботи художників". А поки будеш придивлятися, обов'язково познайомишся з галеристами, художниками, мистецтвознавцями, колекціонерами, які допоможуть розібратися, "що є справжнє мистецтво, а що - кітч".

Іншими словами, потрібно ввійти в художню тусовку й стати "своїм". Тільки так можна довідатися й зрозуміти інфраструктуру арт-ринку, розвідати його секрети. Довідатися, до кого можна звертатися за консультацією, а кого обходити десятою дорогою. Які ціни на твори мистецтва. Де їх здобувати.

Людина поза художньою тусовкою дуже сильно ризикує. Ризикує тими самими грошима, які збирається вкласти у витвори мистецтва. "Чимало бізнесменів пробували зайнятися колекціонуванням, - говорить антиквар, президент ТОВ "Кияночка" Ігор Понамарчук. - Траплялося, що вони знаходили експертів "з вулиці", які радили їм купувати антикварні речі у своїх дружків, які на ринку антикваріату користуються досить сумнівною репутацією. Закінчувалися такі історії сумно: бізнесмен на якомусь етапі розумів, що накупив "не того" і не за "тими цінами". Тобто невдало вклав гроші".

Але навіть якщо людині повезе і вона зуміє придбати справжній витвір мистецтва (скажемо, на аукціоні), то не факт, що пізніше вдасться його вигідно продати. Якщо він "свій", то зможе звернутися безпосередньо до колекціонерів і сторгуватися. А якщо він з "чужинців", то змушений буде мати справу з посередниками (галеристами, антикварами, дилерами), які зацікавлені побільше заробити на продажу. Так що в цьому випадку колекціонеру "з вулиці" навряд чи можна розраховувати на прибуток. Швидше за все, він від такого продажу тільки втратить, вважає Наталія Сухоліт.

Тобто, як не крути, а майбутньому колекціонеру потрібно "влитися" у художнє середовище. І, звичайно ж, йому потрібні хороші та порядні консультанти (які розбираються в мистецтві й цінах і не обманюють). "У Києві є декілька професіоналів, які можуть підказати, як грамотно вкласти гроші у витвори мистецтва", - вважає Ігор Понамарчук. Їх слід шукати серед антикварів, галеристів, мистецтвознавців, художників, музейних працівників. Здається, якщо колекціонер буде "в середовищі", то зуміє зорієнтуватися, кому з консультантів віддати перевагу.

Федір Зернецький:

"Щорічно ціна на хороший живопис зростає мінімум на 10%".

ПЕРСПЕКТИВНІ ВКЛАДЕННЯ

"Основний принцип, якого слід дотримуватися колекціонеру, - купувати речі якісні, перспективні", - радить Ігор Понамарчук. На наше питання про те, як розпізнати річ перспективну, антиквар відповів: "Тільки маючи дар божий на сприйняття цього. Навчитися цьому не можна. Одним дано, іншим - ні. А переходу кількості в якість тут не буває". Тобто без консультанта в цьому питанні не обійтися. У будь-якому разі, на перших порах. Через деякий час може виявитися, що в у вас є дар розпізнавання перспективних речей. Адже цей дар, як ми зрозуміли, є не що інше, як інтуїція, нюх.

"Так все ж таки, у які витвори мистецтва варто вкладати гроші?" - допитувалися ми у співрозмовників. Відповідь виявилася цілком передбачуваною: "Надійніше вкладати в антикваріат" (до нього відносять речі, виконані 50 років тому і раніше. - Ред.). Причому на монети та нагороди витрачатися не має сенсу. По-перше, на ринку вже майже нічого достойного не залишилося - усі скупили колекціонери (говорять, що в Києві чотири колекціонери, зібрання яких "важать" більше $1 млн.). По-друге, ці речі дорожчають повільно.

Що стосується ікон, то в них, на думку наших експертів, вкладати гроші дуже ризиковано, легко "напоротися" на підробку. За словами пані Сухоліт, 90% українського ринку ікон становлять "новороби" - на це працює ціла індустрія.

Як ми зрозуміли, більшість колекціонерів надають перевагу вкладенню капіталу в антикварний живопис. І це найбільш вигідне вкладення (за умови, що купуються оригінали). "Щорічно ціна на гарний живопис зростає мінімум на 10%. А на російський живопис, наприклад, тих же передвижників, художників "срібного століття" ціни за рік піднялися у два рази", - поділився з нами генеральний директор антикварної фірми "Епоха" Федір Зернецький. А його колега Ігор Понамарчук заявив, що "при правильному вкладенні антикваріат приносить щонайменше 30% річних. У світі спостерігається приблизно наступна тенденція. Скажімо, у 1998 році картина була продана за $30 тис., у 2000-у - вже за $60 тис., у 2003-у - за $120 тис." (И все ж приклади різкого подорожчання картин - виняток. Нерідко буває так, що картину не можна продати навіть за старою ціною. - Ред.)

Словом, з живописом старих майстрів зв'язуватися не варто. Правда, не будь-яким. На думку Наталі Сухоліт, купувати в Україні картини західних художників не має сенсу: "Немає речей, вартих уваги". Адже все краще виставляється на Заході. "Предмети західноєвропейського мистецтва найвищого рівня сюди не потрапляють, а "середняки" коштують дорожче, ніж на Заході", - заявив пан Зернецький.

Тому наші колекціонери надають перевагу вкладанню грошей у роботи українських художників. Адже класна робота українського майстра коштує дешевше, ніж посередня, але західного художника.

Хоча, при бажанні, можна купити роботу і за кордоном. Але потрібно буде вирішити, що з нею робити. Якщо це стара і дорога картина, то її не тільки дорого ввезти до України, але необхідно також забезпечити відповідні умови зберігання. Можна залишити її на зберігання, наприклад, у банку і ввезти тільки копію.

Юрій Комельков:

"Не слід поспішати витрачати гроші, потрібно довго придивлятися: походити по галереям, музеям, де представлені роботи художників".

РИЗИКОВАНІ ВКЛАДЕННЯ

У сучасне мистецтво вкладати гроші ризиковано. Якщо художник сьогодні модний і його роботи гарно розкуповують, це зовсім не означає, що завтра він користуватиметься тією ж самою популярністю. Популярність деяких художників тримається тільки за рахунок їхньої особистої чарівності та умінню "піарити" себе. Що стосується їхніх робіт, то вони особливої художньої цінності не представляють. І коли мода на цих художників пройде, навряд чи їхні роботи будуть чогось варті.

Звичайно, серед наших сучасників чимало талановитих художників, але талант не усіх з них буде оцінений за їхнього життя. Наприклад, більшість українських художників радянського періоду, за роботами яких сьогодні ганяються колекціонери, за життя не були визнані. Їх "розкрутили" буквально нещодавно. З цього приводу галеристи і художники жартують, що, мовляв, "гарний художник - це мертвий художник".

Так що повторимося: вкладати капітал у сучасне мистецтво - заняття ризиковане. Як помітила Наталія Сухоліт, "колекціонування робіт сучасних художників - це не вкладення грошей, а скоріше, задоволення". Хоча існує ймовірність того, що років через десять на цьому "задоволенні" можна буде непогано заробити. "Наприклад, ви знайшли одного або декількох талановитих і перспективних студентів художньої академії, - міркувала мистецтвознавець, - скуповуєте їхні роботи по $50. Через десять років хто-небудь з них обов'язково "спливе", і тоді їхні роботи будуть оцінюватися у $1 тис. і більше. От і порахуйте, яка віддача може бути".

Юрій Комельков переконаний, що створювати колекцію сучасного мистецтва потрібно з робіт різних художників: "Не може бути, щоб ніхто з них не "вистрілив". Отут можна згадати про купця Третьякова, який свого часу займався тільки сучасним мистецтвом, а тепер зібрана ним колекція вважається однією з найцінніших у світі. На запитання БІЗНЕСу, що вони самі колекціонують, пан Комельков відповів: "У моїй колекції є і сучасне мистецтво, і соцреалізм, і антикваріат". І, як з'ясувалося, не тільки живопис, але й графіка, скульптура і декоративно-прикладне мистецтво.

ПРО ЦІННІСТЬ КОЛЕКЦІЇ

Якщо у власника є хоча б два витвори мистецтва, то їх формально вже можна вважати колекцією. Яку колекцію можна назвати гарною, тобто цінною? По-перше, вона повинна складатися з речей, що являють собою художню цінність. По-друге, вона повинна бути цільною. А це означає, що в ній повинні бути зібрані родинні речі: витвори або одного автора, або одного художнього напрямку, або одного періоду. Наприклад, тільки картини епохи Відродження або тільки предмети Фаберже, або тільки картини Крамського тощо. Річ у цільній колекції коштує набагато дорожче, ніж сама по собі. Наприклад, одна картина може коштувати $10 тис., а в колекції - всі $20 тис.

Як ми вже говорили, багато вітчизняних колекціонерів надають переваги збиранню картин українських авторів, які творили у радянський час. Наталія Сухоліт описала схему, за якою діють деякі бізнесмени-колекціонери: "Роблять ставку на один або групу авторів і намагаються скупити всі їхні роботи. Причому вибирають імена першої величини. Наприклад, Шишко, Шовкуненко, Ерделі. Перш ніж купити роботу, бізнесмени вимагають усілякі документи, що підтверджують справжність картини. Вони можуть нескінченно довго радитися з різними галеристами. Найменші сумніви у справжності картини - колекціонери її не придбають". На думку пані Сухоліт, подібним чином поводять себе "найрозумніші, які зрозуміли, як правильно вкласти гроші у мистецтво". Через десять років у цих колекціонерів є шанс продати колекцію в десятки разів дорожче суми, яку вони вклали сьогодні.

Ігор Понамарчук:

"При правильному вкладенні антикваріат дає щонайменше 30% річних".

ДЕ КУПУВАТИ

Теоретично, якщо людина гарно розбирається в образотворчому мистецтві, то придбати цінну річ зможе навіть на "блошиному" ринку. Але практика показує, що "блошині" ринки вже зовсім не ті, що були за радянських часів. Знайти там що-небудь достойне неможливо. Виходить, відвідувати такі місця навряд чи потрібно. І особливо, якщо ви мало розумієтеся на мистецтві.

За словами колекціонерів, достойні речі (примітивні українські ікони, вироби зі срібла, живопис) ще можна зустріти в київському парку "Перемоги", куди по суботах з'їжджаються колекціонери антикваріату з усієї України. Але колекціонеру-початківцю краще там нічого не купувати: великий ризик "напоротися" на підробку. Взагалі ні на яких базарах купувати художні роботи не варто. Як і не варто витрачати час на пошуки "шедеврів" на Андріївському узвозі - там їх просто немає.

Що стосується арт-дилерів, то в них теж ризиковано купувати витвори мистецтва. "Наколюються" навіть досвідчені колекціонери. Уже повним ходом підробляють роботи художників радянського періоду. Що вже говорити про витвори старих майстрів.

Якщо мова йде про антикваріат, то достойні речі слід шукати на аукціонах, в антикварних магазинах, галереях. Так ви менше ризикуєте "вляпатися" в "дешевку". Адже до кожного витвору мистецтва, який там продається, додаються документи, що підтверджують його справжність. Хоча не варто сліпо довіряти цим паперам: експерт, який дав висновок, міг навмисно або мимоволі помилитися. Так що не зайвим буде, якщо ваші експерти ретельно дослідять облюбовану вами річ. У експерти краще брати музейних працівників (по західному мистецтву - з Музею мистецтв ім. Б. і В. Ханенко, по російському - з Київського музею російського мистецтва). Вони зможуть визначити художню цінність роботи, а також її справжність (проведуть технічну і художню експертизи). Подібну експертизу можуть провести і працівники реставраційного центру при Союзі художників. Можна запросити експерта з Києво-Печерської Лаври. Експертиза коштує порівняно недорого - у середньому $30.

Як ми вже згадували, антикваріат можна придбати на аукціонах. Причому мова йде не про Sothebys або Christies, а про наші, вітчизняні. У Києві їх уже два. Один з них проводить "Антик-центр", інший - фірма "Епоха". Першому вже десять років, другому - лише два. Проходять вони двічі на рік - восени та навесні. Причому "Антик-центр" виставляє тільки живопис і графіку. А "Епоха" - живопис, графіку, декоративно-прикладне мистецтво, меблі. Ті, хто бував на цих аукціонах, говорять, що там можна придбати справжні раритети.

"Якщо людина купить речі на аукціоні, це буде гарне вкладення", - сказала Наталія Сухоліт. І одразу ж додала: "Звичайно, якщо зуміє зорієнтуватися. Адже на аукціоні бувають різні речі. Треба вміти зрозуміти, що з виставленого на торгах буде продаваним через декілька років. Гроші треба вкладати тільки у краще. Причому потрібно відчувати момент, коли хороша річ іде за гарною ціною. А у людини, яка просто бажає вкласти гроші, немає цього досвіду".

Щоб зорієнтуватися, що купувати і за якими цінами, до аукціону слід готуватися. По-перше, слід заздалегідь дізнатися, що буде виставлено на торгах, з яких сум стартуватимуть, і дізнатися ціни, за якими такі речі продаються на інших аукціонах (українських, російських, закордонних). По-друге, варто відвідати передаукціонну виставку: подивитися на речі, які будуть запропоновані до продажу, а також проконсультуватися зі своїми експертами, у що варто вкладати гроші. За словами керівника фірми "Епоха" Федора Зернецького, якщо майбутні учасники аукціону сумніваються у справжності того чи іншого витвору мистецтва, то можуть за допомогою своїх консультантів провести його експертизу. Хоча всі речі, які передбачається виставляти на аукціон, попередньо проходять експертизу.

Що стосується місць придбання робіт сучасних художників, то тут все просто. По-перше, в галереях сучасного мистецтва. Надійніше купувати роботи художників з "європейською розкруткою" (які беруть участь у міжнародних виставках, виставляються в престижних західних галереях, чиї роботи друкують у тамтешніх каталогах). По-друге, у самих художників, у їхніх майстернях, за цінами "виробника", тобто без галерейних "накручувань". Але це варто робити, якщо ви маєте достатньо інформації про автора, знайомі з його творчістю і впевнені, що він справді перспективний.

Предмет мистецтва в цільній колекції коштує набагато дорожче, ніж сам по собі.

ПОЧОМУ

"Якщо говорити про ціни, то максимум, який може дозволити собі український покупець, - $50 тис. Тому, коли я виставляю лоти на аукціон, намагаюся, щоб стартова ціна не перевищувала $30 тис.", - відверто каже пан Зернецький.

Зрозуміло, що за такі гроші картину рівня Айвазовського або Шишкіна не купити. Ну хіба що невеликий етюд. А картини майстрів цього класу можуть коштувати $150 тис., $300 тис. І за такими цінами їх купують у Росії. На нашому ринку картин Айвазовського майже немає. "Везти до України дорогі речі немає сенсу", - вважає Наталія Сухоліт. За її словами, декілька років тому "два громадяни Грузії привезли сюди роботу Піросмані, за яку хотіли $70 тис." Картину тут так ніхто і не купив, тому що для українського покупця це дорого.

Як ми вже говорили, наші колекціонери купують в основному роботи українських художників, які коштують у середньому $5 тис.

Нам було цікаво дізнатися, як формуються ціни на витвори мистецтва. Виявляється, що ціни диктують самі автори. Хоча ринок уже пропонує свої правила гри, як завірили нас спеціалісти. На ціну роботи впливає те, як часто художник проводить персональні виставки, відвідує виставки своїх колег, як його оцінюють критики, преса, чи бере він участь у міжнародних виставках і проектах. Але головне - чи подобається його творчість покупцеві. Якщо творчість художника (нехай навіть і класного) незрозуміла покупцю, то його картини можуть коштувати на рівні тих, що продаються на Андріївському узвозі - $200-300. Картини, які подобаються покупцю, коштують разів у десять дорожче.

А в усьому світі ціни на роботи того чи іншого художника встановлюються відповідно до шкали оцінок: квадратний сантиметр роботи такого-то автора коштує скільки-то, а іншого - стільки. Ці розрахунки роблять на основі аукціонних продажів. У нашій країні подібної шкали немає. Але якщо мова йде про антикваріат, то, за ідеєю, можна скористатися західною шкалою оцінок. Але, як ми зрозуміли, наші продавці антикваріату чинять дещо інакше.

"Не можна вимірювати живопис сантиметрами. Найвірніший визначник ціни на витвір мистецтва - аукціон. Установлюючи ціну, я дивлюся, скільки подібні речі коштують на Sothebys і Christies. Більше половини імен, які виставляють на моїх аукціонах, проходили через Sothebys. Так що ціни беру звідти. Припустимо, якщо картина там була продана за $12 тис. (з урахуванням комісійних), то тут я зможу продати рівноцінну за $7 тис., і встановлюю стартові $5 тис.", - заявив Федір Зернецький.

Ігор Понамарчук також орієнтується на ціни західних аукціонів. Сказав, що за цінами на антикваріат Україна сильно поступається Заходу. "Наприклад, вчора я продав картину дорого по київським поняттям, а завтра дізнався, що аналогічна річ на західному аукціоні була продана в десять разів дорожче", - поділився антиквар. За його словами, Україна за обсягами продажів антикваріату відстає від Росії у 30 разів, а від будь-якої європейської країни - у сотні. "Щорічно в Англії на аукціонах продається антикваріату мінімум на $10 млрд. А в Україні якщо за рік усі разом узяті антикварні фірми реалізують товару на $20 млн., то це дуже добре. Але я сумніваюся, що ми набираємо навіть цю суму. Така от ємність нашого антикварного ринку", - поскаржився пан Понамарчук.

Автор: Інна Алексеєнко

privatebanking.com.ua

 


 
Який варіант розпродажу в "ЧОРНУ П'ЯТНИЦЮ" / 23.11 цікавіший?
Всього голосів: 10
Результати
Нумізматичний форум RAND


© Магазин Антиквар

Розробка та розкрутка
дизайн студія 2day
+ 38 (0352) 23-59-55  info@antykvar.com.ua  
 Карта сайту  Допомога  Лінки