Магазин Антиквар Монетний двір кримського хана біля Миколаєва
 
    
 

Гроші - це свобода,
викувана із золота

Е.М. Ремарк

Скриня


ГоловнаСтатті для колекціонерів→ Монетний двір кримського хана біля Миколаєва

Монетний двір кримського хана біля Миколаєва

Місцевість при впадінні річки Чичиклії в Південний Буг - один з наймальовничіших куточків природи Миколаївщини. Високий мис з крутими скелястими схилами видно здалеку. Він мимоволі привертає увагу мандрівників. Але не лише сама природа постаралася відокремити цю місцину на загальному тлі степового ландшафту. Дикий пейзаж мису не в змозі приховати від досвідченого погляду археолога сліди діяльності людини в давні часи. Серед густих заростів ясно видніються задерновані фортечні вали. Місцями крізь траву проглядуються великі каменюки, з чого можна зробити висновок, що тут колись височіли й захисні мури з баштами.

Незначними археологічними розкопками, проведеними протягом 70-х та 80-х років минулого століття, встановлено, що крутий мис при злитті рік був заселений людиною ще у бронзовому віці (ІІ тисячоліття до н.е.). В період Римської імперії в цьому місці було поселення черняхівської культури, яку спеціалісти пов'язують з ранніми слов'янами.

Нарешті, за доби середньовіччя тут було закладено ціле місто під назвою Баликлія, що у перекладі з тюркських мов означає рибне місце.

Місто-фортеця на мису було засновано неспроста. Адже топографічні особливості місцевості найкращим чином сприяють його захисту від можливих нападів ворогів, що в ті часи було звичайною справою. З боку річок сама природи постаралася про захист міста - круті схилясті схили мису були неприступні для нападників. Залишалося лише звести штучні укріплення на перешийку з боку степу і фортифікацію міста можна було вважати завершеною.

Яким же чином з'явилось загадкове місто в глухих причорноморських степах і хто його засновники?

Відповісти на поставлене запитання допомагають знахідки численних монет XIV століття. Найдивовижніше те, що всі вони належать до карбу Золотої Орди. Як відомо, ця держава утворилася після розгрому монголо-татарами Київської Русі, і її столиця лежала в Пониззі Волги. На території Баликлії виявлено монети золотоординських ханів Джанібека, Хайр-Пулада, Мухаммед-Булака, Узбека, Кильдибека, Абдуллаха, Бердибека, Хизра та Токтамиша.

З огляду на ту обставину, що в сусідніх степових областях залишків таких міст немає, а також великої кількості знахідок монет Золотої Орди, не важко дійти висновку, що в XIV столітті при впадінні Чичиклії в Буг лежала крайня західна ставка золотоординських ханів. А саме місто Баликлія являло собою значний торговельно-ремісничий центр Північно-Західного Причорномор'я.

Знахідка у ньому монети цього часу, карбованій на монетному дворі Львова з латинським написом Moneta Russie, тобто "монета Русі", свідчить, що Баликлія стояла на торговельному шляху, який сполучав Річ Посполиту з Кримом. І, за логікою речей, тут повинна була функціонувати постійна річкова переправа.

Але найсенсаційніші знахідки в Баликлії датуються наступним, XIV століттям. До цих часів належать окремі монети та невеликий скарб з вісімнадцяти екземплярів кримського хана Менглі Гірея І. Сам факт виявлення гіреївських грошей саме в Баликлії не являв би собою щось таке видатне, якби не супроводжуючий їх матеріал, ущент вразивший науковців.

А дивуватися дійсно є чому. Адже монети Менглі Гірея І супроводжувались, як говорять криміналісти, явними і безсумнівними речовими доказами функціонування монетного двору.

Протягом останніх років тут знайдено кілька десятків срібних пластинок-кружечків, які за вагомими параметрами відповідають монетам Кримського ханства XV століття (від 0,47 до 0,74 г). До того ж, в Баликлії виявлено срібні прутики, які розрубували на заготівки для монетних кружечків. Вага одного з прутиків становить 6,68 г, тобто він призначався для виготовлення десяти монет. Знайдено і відрубані фрагменти прутиків вагою 0,56 та 0,62 г, що також відповідає ваговим нормам монет Кримського ханства. На одній з монет, знайденій разом із заготівками, є дата 888 року Хіджри за мусульманським літочисленням, що відповідає 1483 року Християнської ери.

Вельми прикметним є ще один факт. Виявилось, що частина монетних заготовок оплавлена внаслідок дії високої температури, яка зазвичай виникає при пожежі. Найвірогідніше, вона виникла внаслідок воєнних дій та облоги міста.

Та якби там не було, відкриття монетного двору Манглі Гірея І не в Криму, а на території Миколаївської області є справжньою сенсацією, яка потребує, одначе, обгрунтованої наукової аргументації.

Пояснення цьому оригінальному відкриттю слід шукати передусім в історичних подіях тієї доби. І хоча середньовіччя до сих пір є найбільш темним, тобто найменш дослідженим періодом історії Миколаївщини, в найзагальніших рисах історичне тло все ж таки відоме.

XIV століття для території України прикметне тим, що в той час остаточно виходять з історичної арени рештки Київської Русі у вигляді Галицько-Волинського королівства та дрібних удільних князівств. 1349 року Галицьку Русь захопив польський король Казимір, поклавши початок багатовіковому пануванню речі Посполитої над Україною, а решта земель Русі опинилася у складі Великого Князівства Литовсько-Руського. Таким чином, тодішня політична карта України мала такий вигляд: захід належав Польщі, північ та центр - Литві, а південь та схід - Золотій Орді.

Головна політична мета великих князів литовських полягала в територіальній реанімації колишньої Київської Русі. Недарма ж офіційно саме князівство називалося литовсько-руським. До речі, корінна Литва культурно перебувала на набагато нижчому рівні, ніж Київська Русь. Тому в ході завоювання литовськими князями Білої та Південної Русі (України) відбувалося щось подібне до Риму та Греції. Саме так, як римляни завоювали Грецію силою зброї, а греки завоювали їх культурно, і литовці, завоювавши Русь, сприйняли її мову та культуру.

Одначе далекосяжні плани литовських князів на сході мали серйозного конкурента - Московське князівство, а на півдні наштовхувались на міць Золотої Орди. Але якщо Москва тільки-но набирала силу, то Золота Орда була вже далеко не тою, що раніше. Як колись, чвари князів Київської Русі, так і усобиці та інтриги золотоординських правителів підточували міць держави з середини, чим не гаяли скористатися литовські князі. Вони всіляко підтримували сепаратистські тенденції окремих намісників золотоординських улусів (провінцій), справедиво вбачаючи в цьому один з найбільш ефективних шляхів знищення сусідньої держави.

Правда, не лише вказаний фактор відіграв вирішальну роль у зовнішній політиці Великого князівства Литовсько-Руського. Отримавши в своє розпорядження величезні ресурси українських земель, у тому числі й людських, литовські князі створили сильну армію, за допомогою якої їм пощастило впреше в очах Європи розвіяти міф про неспроможність Золотої Орди. Це сталося 1362 року, майже за два десятиліття до Куликовської битви 1380 року. При Синій Воді (річка Синюха, яка впадає в Буг у Первомайську) литовсько-руське (українське) військо вщент розгромило ординців, чим відкрило вихід князівства до Чорного моря.

На приморських землях між гирлами Дніпра та Дністра, які відійшли до Великого Князівства, було засновано цілу низку фортець, у тому числі Дашів (майбутній Очаків) та Вітольд-Гаммані, що пізніше називалися Вітовкою, Богоявленськом і, нарешті, Корабельним районом Миколаєва. До володінь князівства відійшло і місто Баликлія.

Продовжуючи політику розколу Золотої Орди в наступному, XV столітті, уряд Великого Князівства особливу увагу приділяв сімейству Гиреїв, під контролем яких перебували Крим та причорноморські степи і які всіляко намагалися відокремитись від центральної влади. Постійно велись таємні переговори про створення окремого ханства. У цьому зв'язку варто вказати на маловідомий і дуже цікавий факт: першого правителя нової держави було проголошено незалежним ханом не де-небудь, а в Києві.

Так з легкої руки литовських князів на політичній карті Європи з'явилося Кримське ханство.

Одначе історія не забарилася поіронізувати над Великим Князівством, яке невдовзі залишило свої причорноморські володіння, що перейшли до Гіреїв. Цим і пояснюється функціонування монетного двору Менчлі Гірея І у місті Баликлії, оскільки в роки його правління (1468-1515) ще не існувало столиці в Криму, якою згодом став Бахчи Сарай. Можливо, навіть, що монетний двір Менглі Гірея І був обозним, оскільки за тогочасного технічного рівня монетного виробництва все обладнання запросто можна було перевозити в одному возі. Але як би там не було, сам факт виявлення функціонування монетного двору в місті Баликлія свідчить, що в період ранньої історії Кримського ханства воно було значним торговельним та політичним центром Північно-Західного Причорномор'я.

Такою є загальноісторична картина. А детальну історію середньовічного міста буде можливість реконструювати лише за допомогою широких археологічних розкопок, які, без сумніву, обіцяють чимало цікавих наукових відкриттів.

Слід підкреслити, що рештки Баликлії прекрасно збереглись, бо не були забудовані в пізніші часи. Це досить рідкісне явище і можна, і необхідно використати для розвитку економіки області. За належної організації археологічних досліджень, які мають включати в себе консерваційно-реставраційні роботи, Баликлію цілком можливо перетворити на прекрасний туристичний об'єкт.

Стосовно наукового значення цієї археологічної пам'ятки, то вона має величезну вартість для локальної культурно-історичної спадщини як області, так і України в цілому, і для Кримського ханства. Тому рештки середньовічного міста на Південному Бузі мають цікавити не лише Миколаївських археологів, а й кримсько-татарських інтелектуалів.

 

Володимир Рубан, кандидат історичних наук, доцент університету "Україна"

 

mnru.mk.ua  


 
КРАЩА СРІБНА МОНЕТА 2018р.
Всього голосів: 52
Результати
Нумізматичний форум RAND


© Магазин Антиквар

Розробка та розкрутка
дизайн студія 2day
+ 38 (0352) 23-59-55  info@antykvar.com.ua  
 Карта сайту  Допомога  Лінки